У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


постійний зв'язок з академічним відділом навчального закладу. Гуртки вели викладачі, аспіранти, студенти старших курсів. Головною формою ідеологічного виховання залишалося слухання соціально-економічного мінімуму з політичної економії, історичного матеріалізму, історії революційного руху, суспільствознавства та інших соціально-економічних дисциплін, які мали підняти політичну свідомість і знання. Проте програми цих курсів не були пов'язані з політичним буденням. Через лекції та інші форми навчання не кожен студент мав змогу оцінити реальний стан речей, тому через ідеологічні міркування діяли гуртки біжучої політики, гуртки самоосвіти, ленінізму [12].

Підґрунтям їх діяльності стало заснування у системі НКО нового органу, який здійснював загальне керівництво ними - Головний відділ політичного просвітництва (1921 р.). Метою його діяльності стало вивчення проблем діалектичного матеріалізму, боротьба за втілення його ідей у маси студентства та працюючих взагалі, організація «наступу на антимарксистську ідеологію». Особливо це стосувалося гуртків «поточної політики», у які об' єднувалися студенти за територіальним принципом. Існування гуртків починалося за наявності 5 осіб - ініціаторів, які подавали заяву на власне створення, з висновками агітаційного комітету, партійного осередку, культурного відділу професійного комітету до окружного бюро сприяння войовничих матеріалістів, а в разі відсутності - Центрального бюро груп сприяння в м. Харків в Інститут марксизму. Лише після затвердження ним вважався за дійсну групу сприяння або гурток. Кожен осередок виробляв власну інструкцію. Членом гуртка міг бути будь- який студент, аспірант, викладач, професор, який у своїй практичній роботі брав участь у партійному житті в цілому, та навчальному закладі - зокрема, члени групи отримували квитки, сплачували до його каси внески (по 30 коп на рік), використовуючи їх на потреби групи. На зборах для постійного керівництва діяльністю обиралась президія в складі 2-5 осіб, які розробляли програму діяльності, що узгоджувалась з Центральним бюро. Ці гуртки могли мати у своєму складі декілька секцій: у першій - студенти вивчали історію революційного руху в світі і УСРР, у другій - історію соціалізму, у третій - видавали «живу газету» [13].

Гуртки проходили у встановлені дні тижня. Робота у них поділялась на підготовку й обробку матеріалу та роботу безпосередньо у гуртку. Президія вибирала низку тем і розподіляла їх розробку між членам гуртка, періодично прослуховуючи їх доповіді, перевіряючи реферати [14]. Розглядали питання військового становища Китаю, воєнізацію вищих навчальних закладів, побут студентства, академічну успішність комсомольців, національну політику партії, завдання ЛКСМУ. Значну увагу приділяли вивченню проблеми опозиційних поглядів молоді, роботі в клубах. Теми обирались як загальні, так і спеціальні, але обов' язково пов'язані з напрямком діяльності та фахом навчального закладу [15]. Періодично теми виносились на загальне обговорення студентству, професорсько-викладацькому складу не лише певного навчального закладу, а також іншими; й - населенню, влаштовуючи при цьому диспути, лекції. Таким чином, встановлювався зв'язок між різними навчальними закладами, залучалась громадськість, проводилась громадсько- політична робота студентства. Тематика цих гуртків торкалася не лише питань політичного життя, але й особистих поглядів та світоглядних принципів студентів. Важливе місце при цьому відводилося боротьбі з релігійними настроями серед молоді та викладачів, особливо під час релігійних свят. У гуртках влаштовували показові судові засідання із спалюванням опудал, біблійних героїв, хрестів, побиттям ікон; дискусії «матеріаліст - віруючий». Часто влаштовували лекції, диспути міжвузівського масштабу на теми: «Виникнення, зміст релігії та християнства», «Релігія та держава», «Методи антирелігійної пропаганди». Члени гуртків, навіть, мали право брати участь у перегляді програм навчальних курсів інституту чи технікуму, особливо - соціально-економічних дисциплін, пояснюючи це тим, щоб «вони були просякнуті марксизмом- ленінізмом». Правління навчальних закладів забезпечувало осередки необхідною для її діяльності літературою, періодикою [16].

З метою поліпшення ідеологічної освіти в Луганському інституті народної освіти був організований пропагандистський колектив, який охопив діяльністю активних членів партії і комсомолу. Він складався з 3-х груп, керівниками яких були викладачі суспільствознавства. Серед тем, що вивчали його члени, були такі: політична економія, економічний стан капіталістичних країн, біографія Карла Маркса. Окрім роботи в партійних гуртках, гуртках пропколективу, партійним осередком були зроблені доповіді про міжнародне становище, про роботу Всесоюзних профспілкових з'їздів, завдання радянської влади в освітній сфері, періоди громадянської війни, 5-річку радянської влади на Україні, охарактеризований новий побут студентства. Проводились вечори, на яких партійні осередки робили доповіді, присвячені радянським святам: Жовтневій революції, ювілеям ЛКСМ, КІМ. На ці заходи запрошували червоноармійців, дітей з дитячих будинків [17]. У середньому охоплення студентства гуртками ідеологічного спрямування охоплювало 40-60 %. Проте в деяких навчальних закладах цей показник був дещо вищий. Наприклад, у Кременчуцькому педагогічному технікумі у 1928-29 навчальному році існувало 12 гуртків біжучої політики, які охоплювали майже 90 % студентства [18].

Незважаючи на ідеологічне спрямування діяльності деяких гуртків, студенти отримували можливість займатися й улюбленими справами, розглядаючи вже інші гуртки як хобі та присвячуючи їм значну частину свого часу. Особливо цікаво проходили засідання, на які запрошували представників з виробництва та установ. Це позитивно впливало на їх діяльність, оскільки гості критично підходили до висвітлення питань, якими цікавилася молодь, знайомлячи її із реальними станом речей. З метою наближення студентів до виробництва проходили екскурсії на підприємства, установи, в організації. Молодь індустріально-технічних вузів мала можливість проводити гуртки на заводах, фабриках та рудоуправліннях, після чого жваво обговорювала


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7