Як і планувалось найбільше коштів було витрачено на друкування навчально-методичної літератури, проведення екскурсій -.майже по

тис. крб. Відбувалось поповнення бібліотек, придбання матеріалу для експериментальної роботи на суму 522,5 крб, на видання журналу - 410 крб. НТТ мало тісні зв'язки з партійними та господарськими органами, які надавали йому матеріально-технічну, інтелектуальну підтримку. Через ВРНГ члени гуртків отримали змогу брати участь у промислових з' їздах і конференціях студентів, аспірантів, викладачів. На відрядження їм виділили 120 крб. На Всеукраїнському Енергетичному, Електротехнічному і Теплотехнічному з'їздах (1927-1928 рр.) товариство було репрезентовано 17 делегатами. Крім цього, Дім Вчених, Клуб інженерів та Діловий клуби дали дозвіл студентам не лише бути присутніми на їх зібраннях, але й робити власні доповіді.

Діяльність всіх комісій знайшла своє відображення на сторінках науково-технічного студентського часопису - «Червоний технолог», метою якого стало розширення світогляду молодого покоління, надання практичних та методичних рекомендацій під час проектування. Матеріал до нього готували викладачі, молодь, представники виробництва. Видання підтримували Центральне бюро пролетарського студентства, ВРНГ, Науково-технічне товариство. Поліпшити діяльність осередку передбачалося шляхом врахування досвіду ВТНЗ щодо проведення семінарських занять; встановлення зв'язку з підприємствами м. Харкова з метою забезпечення місцями практикантів та стажистів; залучення інженерів до вдосконалення навчальних планів і робочих програм, роботи у періодичних виданнях; охоплення більшої кількості студентів екскурсіями; поповнення музейних експонатів, складання бібліографічних покажчиків та участі у Всеукраїнських конкурсах [21].

Майбутні медики з метою підвищення академічних знань створювали гуртки загальної, теоретичної медицини, хірургічний, санітарно- гігієнічний, з охорони материнства та дитинства,

вивчення внутрішніх органів, соціальних та професійних хвороб. Їх завданням стала розробка питань на основі практичної діяльності у лабораторіях, підприємствах та установах, де проводили лекції, співбесіди тощо. Особливо активну участь у їх роботі брали студенти- старшокурсники. Ця робота здійснювалася під керівництвом санітарних організацій із залученням членів профспілок. Зокрема, у Київському медичному інституті гуртки об'єднувались у наукове товариство і обслуговували більше 30 підприємств, клубів. Їх діяльність здійснювалась під загальним керівництвом Київської санітарної організації [22].

У педагогічних закладах діяли такі гуртки: педологічний, дидактичний, натуралістичний, художнього виховання, літературний, тощо. У перших двох вивчали твори видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів, розігрували різні типові ситуації з життя, у літературному - вивчали твори М. Некрасова, М. Горького, Т. Шевченка, І. Франка та інших літераторів, влаштовували читання, вистави, естрадні концерти. При гуртках організовувалися зустрічі з письменниками. Гості розповідали про власну діяльність, діяльність їх осередків: Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСІ II І). «Плуг», «Гарт», «Молодняк» [23]. Митці мали змогу допомагати студентам, беручи над ними шефство. Прикладом цього була діяльність осередок у Чернігівському інституті народної освіти під керівництвом Харківського гуртка письменників «Молодняк». Крім осередків фахового спрямування існували й гуртки культури українського слова, радіоаматорів, краєзнавства, образотворчого мистецтва [24].

Студенти сільськогосподарських вузів організовували гуртки садівництва, городництва, зоотехнічні (де велася контрольно-асистентська робота з метою з' ясування продуктивності та вартості череди), вивчення різних культур (здійснювалася проба сільськогосподарських культур: різних сортів пшениці, проса, буряка, кукурудзи, гороху, квасолі, кавунів; досліджували вплив процесів обгортання, різних форм сіяння на їх врожайність). У них існували секції: кооперативна, організації сільськогосподарського виробництва та сільського господарства, колективізації, цукроварів, тощо. Тут розроблялися наступні теми: «Природні райони України та їх вплив на сільське господарство», «Угноювання в умовах лісостепу», «Вплив концентрації соляних розчинів в грунті на розвиток рослин» та інші [25]. Ботанічний гурток при Харківському сільськогосподарському інституті виник у березні 1924 року. Його члени ставили собі на меті брати безпосередню участь у організованій ботанічній праці на Україні через постійний зв'язок із Ботанічною секцією сільськогосподарського наукового комітету України, підтримувати наукову працю колег. Робота гуртка спрямовувалась на практичні потреби сільського господарства, що здійснювалось у лабораторіях під керівництвом професорів О. Яната, О. Синявського. Члени гуртка брали участь у підготовці і виданні української народної термінології з ботаніки. Кожному виду гуртку відповідала певна комісія: організаційна, науково-дослідна, редакційно- видавнича, бібліотечно-музейна, літературна, хорова, драматична, музична, художня, фінансова [26].

Зокрема, у Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті існували агрономічний, соціально-економічний, біологічний, статистичний, літературно-мистецький гуртки. Польові роботи, що проходили на навчальних полях інституту та дослідній станції, відбувалися переважно восени та навесні. Найчисельнішим осередком був агрономічний гурток, який охоплював 150 осіб. До його складу входили секції: фототехнічна, зоотехнічна, економічна. Фітотехнічна секція у своєму складі мала підсекції з рільництва, інтенсивних культур, охорони рослин. Тут студенти переважно вивчали вплив кліматичних, природних умов на розвиток рослин. Зоотехнічна і економічна секції підсекцій не мали. Робота студентів у першій полягала у обслідуванні скотарства Поділля; в другій - вивченні особливості економічного розвитку регіону. Гурток також відряджав студентів у села, де вони керували відповідними осередками [27]. Студенти Харківського зоотехнікуму проводили досліди з різними сортами сільськогосподарських культур: пшеницею, житом, овесом, кукурудзою, картоплею, кавунами,