У соціально-економічних навчальних закладах діяли науково-економічні гуртки, у складі яких існували 5-6 секцій. У своїй роботі гуртки мали економічний, кооперативний напрямки. Одним із методів їх роботи гуртків став реферативний та комплексний. Останній полягав у спільній діяльності всіх учасників гуртка. Члени наукових гуртків обов'язково мали вивчити одну з іноземних мов (англійську чи німецьку), для чого організовувались ще й допоміжні гуртки [29].

Цікавим стало проведення і участь студентів у краєзнавчих осередках, що пояснювалося їх різноманітною діяльністю. Краєзнавчі гуртки виділились із наукових, природничих та етнографічних. Першим етапом діяльності цих гуртків стала їх організація у навчальних закладах, де готували студентів для інструкторської роботи через курси, лекції та семінари під керівництвом фахівців, другим - робота серед населення [30]. Зокрема, краєзнавчий гурток у Вінницькому педагогічному технікумі почав свою діяльність у 1926 р. Його ініціатором став викладач природознавства М.О. Хитько, який і організував гурток із 40 осіб. Заняття проходили у формі лекцій, доповідей, написання і читання рефератів. Практичні досліди здійснювали у дослідно-показовому садку площею 400-500 м2, у якому побудували оранжерею - живий музей, де студенти проводили досліди. До молоді часто зверталися жителі найближчих сел із проханням надати певну пораду, надіслати зразки кормових культур, насіння, обслідувати ґрунт [31].

У Харківському фінансово-економічному технікумі у 1922 р. був організований екскурсійний гурток під керівництвом викладача економічної географії А.Ф. Левицького. До його складу входило 15-20 осіб. Студенти здійснили екскурсію до Будянської фаянсово-фарфорової, Зміївської паперової фабрик, канатного заводу, побували на виставці, влаштованій Харківською товарною біржею. Вони поповнили свої знання певним вантажем знань щодо виробничо- економічних особливостей підприємств, відвідали музеї, виставку в Харкові і на основі цього 3 студентів зробили доповіді на сільськогосподарській виставці у Москві (1923 р.). Влітку 1924 р. 9 студентів подорожуючи по Україні, обстежували підприємства важкої та легкої промисловості. Студенти зібрали власний музей з 1 тис. експонатів. Цей гурток у кінці 1924 р. був реорганізований в осередок краєзнавства і мав тісні зв'язки із Харківським та Центральним бюро краєзнавства, яке існувало при Центральному Бюро Пролетарського Студентства (далі - ЦБПС) [32].

Загальне керівництво краєзнавчим рухом у республіці здійснювала Комісія з краєзнавства, яка функціонувала при Українській Академії Наук. Організуючим центром стало Всеукраїнське Бюро краєзнавства, яке почало свою діяльність з 1924 р. 11 червня 1924 р. відбулося засідання Бюро краєзнавства при Харківському губернському бюро пролетарського студентства. Воно звітувало про свою діяльність за 4 місяці. За цей час Бюро краєзнавства виробило інструкцію власної діяльності, звернулось до Центрального бюро пролетарського студентства, Всеукраїнської наради пролетарського студентства з проханням організувати Всеукраїнське бюро краєзнавства при ЦБПС, що й було зроблене; активізувало студентство щодо краєзнавчої діяльності, акцентувало на залученні і відрядженні молоді на периферію з метою співробітництва і певної координації роботи, встановило зв'язки з науково-дослідними установами. Через рік ЦБПС затвердив нову структуру краєзнавчих осередків, що пов'язане було з організацією при Головному відділі професійної освіти в Харкові та при губернських комісіях на місцях, комітетів із краєзнавства. Студентське краєзнавче бюро, що існувало реорганізовувалось у секції відповідних комітетів. У пленум Українського комітету краєзнавства були введені представники студентства. Серед пропозицій щодо краєзнавчої діяльності студентів наголошувались такі: висока фахова підготовка керівників осередків, вироблення необхідних навичок і вмінь дослідницької діяльності; підготовка і проведення науково-дослідних та практичних робіт з максимальним проявом студентської ініціативи; втягнення всього студентства і широкого загалу до цієї діяльності [33].

Особливою популярністю користувалися й літературно-мистецькі гуртки, які мали секції: художні, літературні, драматичні, музейні, музичні та інші. У них студенти вивчали твори класиків вітчизняної та зарубіжної культур, влаштовували, концерти, спектаклі, клоунади, пантоміми, випускали стінгазети, в тому числі й гумористичні. Прикладом цього може бути випуск «Веселого студента» Харківського медичного інституту. На його сторінках знаходились товариські саржі, карикатури на викладачів, представників студентських організацій [34].

В цілому яким було охоплення студентів гуртками, демонструє таблиця 2.

Таблиця 2Охоплення студентів гуртками у 1!

17 навчальному році [35. - С. 56-57]

Округи | Кількість гуртків | Кількість студентів

Харківська | 79 | 2487

Київська | 57 | 1433

Одеська | 33 | 1208

Дніпропетровська | 49 | 1960

Волинська | 40 | 1052

Чернігівська | 24 | 601

Подільська | 18 | 645

Вінницька | 16 | 390

Херсонська | 8 | 240

Полтавська | 33 | 787

Миколаївська | Відсутні відомості

Необ' єднані вузи | 210 | 5647

Разом | 603 | 17220

Вона показує, що кількість осередків у 1926-27 навчальному році дорівнювала 603 із чисельністю 17220 студентів (що складало 26 % всієї молоді у вузах). Необ'єднані вузи представляли 210 гуртків з 5647 студентами. У харківських, київських, дніпропетровських, волинських, одеських та полтавських навчальних закладах була найбільша кількість осередків: 79,57, 49, 40 та по 33 відповідно із 2487, 1960,1433, 1208,1052 та 787 студентами. Значна їх кількість у промислових центрах пояснювалася чисельною перевагою студентів серед інших вузів та інтенсивнішою ідеологічною діяльністю серед молоді. Серед зазначеного виділялися Волинь та Полтавщина, що пояснювалося існуванням тут