давніх культурних центрів. На Чернігівщині, Поділлі, Херсонщині кількість гуртків була меншою: 24, 18 та 8, що обумовлювалося невеликою чисельністю студентів у них, відносно молодим віком вузів та їх периферійністю. До того ж у кожному з них переважали ті чи інші тематичні гуртки, що підтверджує таблиця 3.
Таблиця 3Типи студентських гуртків
у 1926/27 навчальному році
Вузи | Кількість осередків | З них
політико- професійні | наукові | художні | фізкультурні | журналістські | нац. меншин
Нестоличні | 72 | 11 | 31 | 22 | 6 | 2 | -
Столичні | 131 | 22 | 12 | 34 | 42 | 17 | 4
Таблиця доводить, що студентські гуртки були різної спрямованості. Загальна кількість гуртків нестоличних навчальних закладів складала 72. Серед них найбільше було наукових - 31 (або 43,5 % загальної кількості), художніх - 22 (30,5 %), політико-професійних - 11 (14 %), фізкультурних та журналістських - менше: 6 та 2 (9 % та 3 % відповідно). Гурткова робота столичних вузів дещо відрізнялася. Найбільшою популярністю користувалися гуртки фізичної культури, яких нараховувалося 42 (або 31 % загальної кількості), а наукові займали чи не останні позиції й складали 12 (або 9,1 %), художніх, політико- професійних та журналістських нараховувалося 34,2 та 17 % (26, 16,9 та 15 % відповідно). Це свідчило про те, що у центральних вузах була краще поставлена робота з фізичного виховання, проте наукова - гірше, популярною стала участь у художніх гуртках [36].
Таким чином, метою створення гуртків стало набуття самостійної роботи, допомога студентам молодших курсів призвичаїтись до науково- дослідницької діяльності, надання допомоги тим, хто відставав. Головним напрямком гурткової роботи стало розповсюдження ідеологічного впливу на молодь, розповсюдження марксистсько- ленінських ідей та пропаганди. Метою їх діяльності стало підвищення політичного рівня та свідомості не лише серед молоді, професорсько- викладацького складу, але й широких верств населення. Їх учасники отримували широкий доступ до власної діяльності, втручались у розробку навчальних планів та програм курсів, що викладали студентам. Матеріальна база їх була також кращою. Тобто, влада у діяльності різних гуртків студентів віддавала перевагу тим, які підтримували її ідеологічно. Іншим студентським осередкам не приділялось потрібної уваги і їх діяльність не підтримувалась як того прагнула молодь.
Не дивлячись на ці негаразди, студенти, викладачі створювали гуртки різних напрямків: наукові, художні, журналістські, де мали можливість розкрити себе як творчу особистість. Обов'язково кожен навчальний заклад мав осередки, діяльність яких була пов'язана з їх майбутнім фахом. В цілому пропонувалось привернути увагу адміністративно-технічного персоналу відповідних підприємств; надіслати клопотання до НКО щодо фінансування осередків; залучити населення до гурткової діяльності. Проте діяльність осередків, які знаходились на периферії знаходилась на недостатньому рівні, що пояснювалось майже відсутністю їх фінансування, недостатньою увагою студентських організацій до роботи осередків. Тому, до вирішення проблем молоді вищих навчальних закладів необхідно було залучати студентські організації, місцеві органи влади, науково-дослідні установи щодо координації роботи та належної підтримки студентів. На майбутнє варто зупинитися на вивченні діяльності студентів у навчальних закладах періоду 20-х рр. ХХ ст.ЛІТЕРАТУРА
Білоцерківський І. Комуністична партія - організатор культурної революції на Україні (1926-1937 рр.). - Харків: Вища школа, 1985.
Бистров М.А. Керівна роль КП(б)У в галузі вищої освіти в період будівництва соціалізму (1917-1937 рр.). - Харків: Вища школа, 1974.
Титова К.Н. Заходи Комуністичної партії по ідейно-організаційному зміцненню партійних осередків на робітничих факультетах (1921-1929 рр.) // Вісник Харківського університету. - № 116. - Історія КПРС. - Вип. 11. - Харків: Видавництво Харківського університету, 1974. - С. 42-48.
Даниленко В.М. Сотрудничество УССР и РСФСР в области образования и науки в период построения социализма. - К.: Наукова думка, 1981.
Гондза Л.Г. Научно-исследовательская работа студентов как фактор формирования творческих способностей // Советская педагогика. - 1983. - № 1. - С. 68-70.
Титова К.Н. Вказ. праця. - С. 46.
Даниленко В.М. Вказ. праця. - С. 96.
Методика організації науково-дослідної роботи / Заг. ред. Г.І. Артемчик. - К.: Педагогіка, 2000.
Рогова О.В. Технологія організації самостійної роботи студентів // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Педагогічна технологія на сучасному етапі». - Луцьк: Видання педагогічного інституту, 1995.
Юхно О. Соціально-культурні аспекти організації навчально-виховної роботи у ВНЗ // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - №5. - С. 43-44.
Центральний державний архів вищих органів влади України (далі - ЦДАВОВУ України). - Ф. Р.-166. - Оп. 4. - Спр. 111. - Арк. 158.
Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України). - Ф. Р.-7. - Оп. 1. - Спр. 397. - Арк. 23-27.
Діяльність економічних організацій у вищій школі Києва // Студент революції: Щомісячний загальнополітичний, науково-методичний, літературний журнал пролетарського студентства УССР. - 1923. - № 2-3. - С. 110.
Резолюція І Всеукраїнської наради пролетарського студентства. - Там само. - 1924. - № 7. - С. 70.
Марксистские кружки в ХТИ. - Там само. - 1923. - № 2-3. - С. 122.
Інструкція. Філософію Маркса у стіни вишу // Студент революції. - 1930. - № 5. - С. 49.
Работа Донецкого ИНО // Просвещение Донбасса. - Орган губкома КП(б)У, губОНО и губотдела союза работпрос. - Артемовск. - 1925. - № 1-2. - С. 144-145.
Петренко С. З наших досягнень // Червона