УДК 94(477.7):[061.22:811.161.2'271Кульчицька О. В.КУЛЬТУРНО-МОВНІ ЗАХОДИ ПІВДЕННИХ «ПРОСВІТ» НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

У статті висвітлюються культурно-мовні заходи південних «Просвіт»: видання україномовної літератури, читання лекцій і рефератів, проведення літературно-музичних вечорів та вистав. Цими заходами просвітяни прагнули привернути увагу жителів південних регіонів України до рідної мови, звичаїв, традицій, а, отже, намагалися розбудити їх національну самосвідомість.

Ключові слова: Південь України, «Просвіта», україномовна література, літературно - музичні вечори, національна самосвідомість.

В статье показаны культурно-язычные мероприятия южных «Просвіт»: издание литературы на украинском языке, чтение лекций и рефератов, проведение литературно-музыкальных вечеров и спектаклей. Этими мероприятиями просвитяне стремились привлечь внимание жителей южных регионов Украины к родному языку, обычаям, традициям, следовательно, стремились разбудить их национальное самосознание.

Ключевые слова: Юг Украины, «Просвіта», литература на украинском языке, литературно-музыкальные вечера, национальное самосознание.

In article actions southern «Prosvit's» are shown cultural and language, the edition of the literature in the Ukrainian language, lecturing and abstracts, carrying out of literary- musical evenings and performances. These actions prosvitians aspired to draw attention of inhabitants of southern regions of Ukraine to the native language, customs, to traditions, hence, aspired to wake their national consciousness.

Key words: the South of Ukraine, «Prosvita», the literature in the Ukrainian language, literary - musical evenings, national consciousness.Сучасна Українська держава прагне бачити своїх громадян національно свідомими людьми, які знають і цінують державну мову, бережуть і примножують культурні надбання. Ці прагнення намагалися втілити в життя ще на початку ХХ ст. південні «Просвіти». Тому для сьогодення дослідження історії їх діяльності є доволі актуальним.

Останнім часом ці громадські організації привернули до себе увагу певного кола науковців. Окремі аспекти діяльності одеської «Просвіти» розглянули О.Т. Ярещенко [1], миколаївської - В.П. Шкварець [2], Т. Березовська [3], херсонської - Д. Бєлий [4]. Враховуючи, що культурно-мовні заходи займали вагоме місце в діяльності «Просвіт», автор даної публікації поставила на меті показати, як вони реалізовувалися на практиці.

Загальні збори 27 грудня 1905 р. сформували початковий склад одеської «Просвіти». Членами правління були обрані Ф.І. Гаврило, Н.Д. Клименко, А.П. Ковальчук, МФ. Комаров, ІЛ. Липа, ІМ Луценко,

Д.Д. Сигаревич, О.Ф. Фісак, О.Ф. Фісун та С.П. Шелухін [5].

Свою діяльність одеська «Просвіта» здійснювала відповідно до Статуту, в якому зазначалось, що товариство буде видавати книжки, газети, брошури, відкривати бібліотеки, читальні, організовувати книжкову торгівлю, засновувати школи, садки, просвітницькі та доброчинні заклади і т. д. І всі ці заходи повинні спрямовуватись на допомогу культурно-просвітницького розвитку українського народу в Одесі [6].

Урочисте відкриття миколаївської «Просвіти» відбулося 25 лютого 1907 р. і було присвячено 93-й річниці від дня народження Т.Г. Шевченка. На зборах, які відбулись в цей же день, із 150 присутніх обрали Раду (правління) товариства, до складу якого ввійшли: М.М. Аркас - голова, А.В. Крижанівський - товариш голови, Е.Т. Литвин - секретар, С.І. Гайдученко, Е.М. Маковський - члени Ради (правління), І.І. Скляр - скарбничій.

Кандидатами в члени правління обрані: П.В. Дюмін,

1. Кремнєв, М.П. Местаргазі, М.П. Овчаренко. До ревізійної комісії увійшли Е.М. Маковський, П.А. Скляр, П.Г. Каракаєва. Безпосереднє відношення до «Просвіти» мали дружина М.М. Аркаса - Ольга Іванівна та син Микола [7].

Мета товариства фіксувалась в § 1 Статуту, де вказувалось, що «товариство має на меті допомогти розвоєві української культури і першим чином просвіти українського народу його рідною мовою» [8].

Одеські просвітяни вважали, що українське слово слід доносити до народу через пресу. Тому на початковому етапі своєї діяльності вони зайнялися видавничою справою. Протягом 1906 р. в місті виходили україномовні газети «Народна справа» й «Вісті». Однак це не зупинило товариство в його намірах. Для пропаганди своїх ідей «Просвітою» було засновано видавництво релігійно-духовної літератури «Промінь» [9].

Південні «Просвіти» усвідомлювали, що тільки освічені громадяни можуть стати національно свідомими людьми, а тому велику увагу приділяли народній освіті. На кошти М. Аркаса була збудована і утримувалася у с. Христофорівка (нині Баштанського району) школа з українською мовою навчання. Подібна школа існувала протягом двох років у с. Богданівка (нині Миколаївського району), яку у 1909 р. закрили після смерті голови миколаївської «Просвіти. Однак не всі заходи та плани «Просвіт» щодо функціонування українських шкіл було реалізовано.

Так, клопотання одеських просвітян у 1907 р. про відкриття початкової школи з українською мовою навчання пролежало півтора року без розгляду і врешті-решт було відхилене попечителем навчального округу [10].

Усвідомлюючи потребу поширення українознавчих курсів та існування україномовних початкових шкіл на загальнодержавному рівні, південні «Просвіти» неодноразово зверталися за допомогою до державних та громадських установ. Так, миколаївські просвітяни у 1908 р. надіслали члену Державної Думи професору

В. Лучицькому листа, в якому й висловили свої побажання [11]. Крім того, подібні листи з проханням запровадити кафедри та школи з українською мовою викладання були надіслані до Петербурзької української громади та Празького всеслов'янського студентського з'їзду [12].

Поширювати українське слово просвітяни намагалися через різноманітні друковані видання. Ця функція покладалася на книгарні, книгозбірні, читальні. Велику роботу проводив відділ книгарні та книгозбірні миколаївської «Просвіти». Вже в 1907 р. було зібрано 100 книжок українських авторів. Тричі на тиждень, з 17 до 22 години видавалися книги мешканцям міста. У створенні книжкового фонду особисту участь брали М.М.