Аркас, П.О. Андріященко, П. І. Скляр та інші члени товариства. 21 червня 1907 р. відділи книгарні та книгозбірні «Просвіти» Миколаєва об' єдналися. П. О. Андріященко, який став керівником об'єднаного відділу, здійснював листування з усіма книгарнями, виписував книжки для продажу, вів фінансовий облік і мав звітувати кожні три місяці за проведену роботу. Робота книгарні та книгозбірні була дійсно вражаючою, оскільки вже у 1911 р. фонди бібліотеки миколаївських просвітян нараховували близько 4000 книг і періодичних видань [13].
Деякі українські книжки у Миколаєві «Просвіта» виставляла у крамниці «Босфор» за заниженими цінами. Так, «Граматика» С. Черкасенка коштувала 5 коп, книжка В. Комара «Запорозькі вольності» - 10 коп, а «Кобзар» Т.Г. Шевченка - 1 руб 50 коп. Безумовно, вартість пропонованої для продажу літератури була вищою у 5-7 разів. Однак ціни на україномовні видання навмисно занижували для залучення до читання якомога ширших верств населення [14].
Крім того, миколаївські просвітяни поширювали у містах і селах навчальну, художню, історичну літературу рідною мовою. Налагоджували системний обмін книжковими новинками з товариствами з інших міст, співпрацювали з громадськими діячами.
Неодноразово миколаївські просвітяни отримували бандеролі книжок від відомого на той час письменника і літературознавця, редактора «Громадської думки» та щомісячника «Нова громада» Б. Грінченка [15].
Через читання лекцій та рефератів на літературні, історичні, фольклорні, медичні та інші теми діячі «Просвіт» намагалися підняти загальний рівень освіченості південної громадськості.
Великим успіхом в Одесі користувались лекції про творчість І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького. 5 лекцій з циклу «Історія України-Руси» прочитав протягом 1906 р. С. Клепацький. 13 грудня 1906 р. А. Сигаревич прочитав реферат про Петра Могилу, але його обговорення було заборонено поліцією. Всього було прочитано рефератів: у 1906 році - 61, у 1907 році - 63, в 1908 році - 42 [16].
Значну роль у своїй роботі миколаївська «Просвіта» відводила лекційній діяльності. Протягом 1907-1908 рр. М.М. Аркас прочитав 14 лекцій з історії України, доносив до громадськості міста інформацію про Запорозьку та Задунайську Січі, козацтво, прагнув познайомити миколаївців із такими визначними постатями, як І.П. Котляревський, М.К. Заньковецька, І. К. Карпенко-Карий, Б. Хмельницький.
Своїми лекціями намагались будити національну свідомість у мешканців міста й інші члени «Просвіти». Наприклад, П.О. Андріященко виступив із рефератом «Хто ми, що ми і чого нам треба». Іван Воля прочитав доповідь «Індивідуальні риси української культури» [17].
Для бажаючих влаштовувалися курси слухачів українознавства. Всього нараховувалось 46 осіб, які прагнули знати історію своєї країни, народу, його мову, культуру та звичаї [18].
Активно вроваджувалися в практику музично- літературні вечори. Так, в Одесі, 26 лютого 1906 р. рада товариства організувала шевченківській вечір. Заздалегідь по місту були розвішані оголошення, надруковані українською мовою. Вечір проводився у приміщенні, яке було прикрашене вивіскою «Українське товариство «Просвіта».
У 1907-1908 рр. було проведено декілька сімейних вечорів із метою прищеплення дітям рідної мови та шанування народних традицій. На одному з них діти були одягнені в національне вбрання і мали такий успіх, що на другий день просили батьків пошити український одяг і навчити співати українських пісень. При товаристві діяла й дитяча українська драматична студія.
березня 1907 р. діти просвітян поставили в приміщенні «Просвіти» оперу М. Лисенка «Коза- дереза», а 27 квітня там відбувся дитячий вечір, під час якого юні аматори показали виставу «Снігова королева» [19].
Велику аудиторію збирали аматорські вистави п'єс українських авторів. Часто не вистачало місць у великих залах. Драматична секція організувала декілька вистав. Тільки в 1907 р. було поставлено чотири спектаклі: один - у міській Народній аудиторії, а три - в театрі «Гармонія»: «Олеся» і «Невільник» М Кропивницького, «Степовий гість» Б. Грінченка, «Назар Стодоля» Т. Шевченка.
Артистично-музичний відділ щосуботи проводив літературно-музичні вечори. Про один
них писав «Миколаївський кур'єр»: «21 листопада літературно-музичний вечір, влаштований місцевим відділенням українського товариства «Просвіта», пройшов із надзвичайним пожвавленням. У всіх кінцях залу лилась вільна українська мова. Чисельні гості були в національних українських костюмах. Майже всі виконавці користувались заслуженим успіхом» [20].
Упродовж 1908 р. відбулося майже півсотні літературно-музичних вечорів, на яких, крім виступів малими формами (різні декламації та співи), ставилися вистави опер «Катерина», «Запорожець за Дунаєм», «Наталка-Полтавка», п'єс І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Наймичка» [21]. При товаристві існувала аматорська вокальна група, хор і драматичний гурток, які виступали популяризаторами українського фольклору, народних пісень.
З метою відродження національних традицій «Просвіта» проводила народні гуляння. Одне з них під назвою «Сорочинський ярмарок» відбувалося в Миколаєві 19 липня 1909 р. і присвячувалося сотій річниці від дня народження М.В. Гоголя. Був влаштований малоросійський хутір, ярмаркова площа з возами, де продавались кустарні вироби полтавських майстрів, виконувались танці та пісні [22].
Слід відзначити, що діяльність «Просвіт» обмежувала місцева влада. Наприклад, у 1906 р. в Одесі було заборонено відкривати українську гімназію, бібліотеки, читальні, а також філії в інших містах. А восени цього ж року «Просвіта» ледве не припинила свого існування. Запідозривши її учасників у зв'язках з есерами, місцева влада поставила її діяльність під жорсткий контроль. Відтепер на зборах організації завжди був присутній чиновник, якій слідкував за кожним словом, що промовлялося з трибуни.
Поступово на діяльність «Просвіти» накладались все нові і нові обмеження. Резолюцією генерал- губернатора від 31