На прилягаючій території також знаходять заклади освіти: міжнародний університет розвитку людини «Україна» та інститут історії та права Миколаївського державного університету ім. В. Сухомлинського.

І, насамкінець, про ореол таємничості, що існує на цій території. Таємничість в Миколаєві найчастіше пов'язують з катакомбами або підземеллями. Сторожили стверджують, що в минулому, у районі нинішнього Яхт-клубу, у часи турецького панування, перебував адміністративний центр, з' єднаний підземним тунелем з духовним центром - мечеттю, розташованою в протилежному кінці міста, на відстані понад 3-х км. Від духовного центра зберігся дотепер мінарет і замурований підземний хід, що перебуває в районі парку Петровського. «Між вулицями Володарського і Аптекарською, в існуючих флотських казармах є 2-х ярусні підвальні приміщення, з яких починаються підземні тунелі убік вулиці Адміральської до заводу ім. 61 Комунара й річки Інгул. Виявлені три входи по вул. Адміральської підтверджують підземний зв'язок тунелями між будинком флоту, флотськими казармами й річковою пристанню (сухий фонтан) на відстані 3,8 км.». Дана цитата підтверджується відомостями археолога В. Нікітіна. На території сучасного Чорноморського державного університету імені Петра Могили також є вхід в підземелля. Так що святість і таємничість цього місця також відповідає сакральним параметрам.

Тому ми можемо говорити про існування третього сакрального центру - Адміралтейського, вік якого не менше 200 років.

Таким чином, на території Миколаєва історично і духовно сформувалося три сакральних центри: Спаський, «Дикий Сад» і Адміралтейський. Кожен з них виконував важливу ритуально- науково-культурну роль за різних етапів існування людської цивілізації на території сучасного Миколаєва. Кожен з цих центрів займав достатньо велику територію - декілька гектарів, яка була насичена позитивною енергетикою. В кожному з цих сакральних центрів можна виділити єдине святе місце, яке акумулювало енергію, а можливо й зберігало інформацію про наукові знання минулих епох. У Спаському сакральному центрі - це Спаський пагорб, де були знайдені кромлехи і де зараз знаходиться будівля обсерваторії. В «Дикому Саду» - це приміщення № 3, 13 та пандус, які виконували роль культового центру. В Адміралтейському сакральному центрі - це Свято-Миколаївська церква 58-го піхотного Празького полку.

Кожний народ має власну місцевість, на якій йому Богом дано ствердитись. Такою місцевістю для Миколаєва ХІХ - першої третини ХХ ст. був Адміралтейський сакральний центр і його найсвятіше місце - Свято-Миколаївська церква 58-го піхотного Празького полку. Відродження цього сакрального центру духовності та освіти розпочалось у кінці ХХ - на початку ХХІ століття в стінах Чорноморського державного університету імені Петра Могили.ЛІТЕРАТУРА

Елиаде М. Мифы, сновидения, мистерии. - М.; К., 1996. - С. 148.

Завгородній. Ю.Ю. Ідея сакрального центру в культурі Київської Русі: ХІ ст. - перша третина ХІІІ ст. (до характеристики просторово-часових уявлень). Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.05 / Ю.Ю. Завгородній; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2002. - С. 3-6.

Фадеева Т.М. Крым в сакральном пространстве: История, символы, легенды. - Симферополь: Бизнес-Информ, 2000. - 304 с.

Ивлева И.В. Сакральные топасы Николаева // VH Миколаївська обласна краєзнавча конференція. Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. - Миколаїв: Можливості Кіммерії, 2008. - С. 221.

Кулаков В.В. Маєстатне місто чи сакральна місцевість?.. // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. ІУ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. - Миколаїв: Атол, 2002. - С. 190-192.

Там само. - С. 190.

Там само. - С. 190-191.

Крючков Ю.С. История улиц Николаева. Топонимический путеводитель по городу и окрестностям. - Николаев: Возможности Киммерии, 1997. - С. 13.

Там само. - С. 148.

Ивлева И.В. Сакральные топасы Николаева. - С. 221.

Крючков Ю.С. История улиц Николаева. - С. 150.

Кулаков В.В. Маєстатне місто чи сакральна місцевість?.. - С. 190-192.

Фурдуй Р.С. Прелесть тайны - 2: Космический перекресток. - К.: Либідь, 2001. - С. 160.

Ивлева И.В. Сакральные топасы Николаева. - С. 221.

Горбенко К.В. «Дикий Сад» - поселение эпохи поздней бронзы / Збірник наукових праць. - Донецьк, 1999. - Т. 1. - С. 217-220.

Горбенко К.В. Ритуально-культовые сооружения поселения «Дикий Сад» в контексте этнокультурных связей населения Степного Побужья эпохи финальной бронзы / Научные труды МГПУ. Серия: социально- исторические науки. - Москва, 2001. - С. 338-343.

Матвієнко Л.В. Зміна ідеологічних уявлень населення Степового Побужжя наприкінці доби бронзи // Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави. - Т. 1. Історичні дисципліни та українознавство. - Миколаїв - Одеса: ТОВ ВіД, 2002. - С. 152-154.

Джеймс Джордж Фрэзер. Фольклор в Ветхом Завете. - Москва, 1989. - С. 344-361.

Шрамко Б.А. Культовые скульптуры Гелона // Археологические памятники юго-восточной Европы. Сборник научных трудов. - Курск, 1985. - С. 24-27.

Матвиенко Л.В. Каменные стелы с городища «Дикий Сад» в контексте археологических реалий бронзового века Северного Причерноморья // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - Випуск 7. - К., 2007. - С. 320-328.

Крючков Ю.С. История улиц Николаева. Топонимический путеводитель по городу и окресностям. - С. 75.

http://www.temples.ru/main.php?op=page&...c58pppvisnch360.

Губская Т.Н. Военное духовенство и священники Николаева. Исторические очерки. - Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2006. - С. 48, 50.

Котляр Ю.В., Тригуб О.П. Реквізиції церковних цінностей і закриття храмів на Миколаївщині в 20-30-х рр. ХХ ст. // Реабілітовані історією. Миколаївська область. -