Кремінь з цього приводу сказав: "Навчена людина - це свідома людина, яка вільно орієнтується в цьому складному світі, у відносинах з людьми. Крім того, якщо людина приносить власні кошти у ВНЗ, прагнучи здобути освіту, ми повинні їй надати цю можливість, забезпечити це її право. Навіть якщо вона не збирається працювати за фахом. Хай дівчина з педагогічним дипломом спробує свої знання на двох своїх майбутніх дітях - це великий плюс для суспільства. Знань забагато не може бути - їх завжди замало" [8]. І з цим неможливо не погодитися. Чим більше буде в державі розумних, освічених, вихованих людей, тим легше буде спілкуватися, знаходити компромісні рішення, відроджувати державу і будувати дійсно цивілізоване суспільство. Питання збільшення кількості людей з вищою освітою особливо гострим стає, коли людство переходить на нові інформаційні технології.
Саме тому процес відкриття нових вищих навчальних закладів є надзвичайно важливим для нас. Наведені нижче приклади дадуть можливість уявити масштаби цього явища в освіті, сплеск якого припав на другу половину 90-х років. У Миколаєві у 1993 р. відкрився навчаль- но-промисловий центр міжнародного туризму і менеджменту [9], у березні 1995 р. навчально- консультатнвний центр отримав новий статус і став філією Київського слов'янського університету [10], 1 вересня 1996 р. в цьому ж місті відбулося урочисте посвячення у студенти перших 175 першокурсників щойно відкритого нового ВНЗ області - Миколаївської філії НаУКМА [11]. В цьому ж році в Миколаєві було відкрито навчально-науковий центр Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова [12].
В 1994 р. в Очакові, на базі середньої школи № 4, в співдружності з міським дитячо- юнацьким центром та Одеським університетом, створено комплекс школа - вуз [13]. Роком пізніше, в 1995 р., у Первомайську відкрито філію Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки. До цього часу в цьому місті не було жодного вищого навчального закладу, а у 2000 р. їх нараховувалось вже 6 [14]. Якщо у Миколаївській області у 1991-1992 навчальному році в 3-х вищих, 15-ти середніх спеціальних навчальних закладах, а також у 2-х філіях навчалося 30,7 тис. чол. [15], то на початок 1995-1996 навчального року в 19 вищих навчальних закладах, серед яких І-ІІ рівнів - 16, ІП -IV рівнів - 3, навчалося 27,1 тис. чол. [16].
У 1999-2000 навчальному році в області вже функціонувало 25 вищих навчальних закладів, серед них - Український державний морський технічний та педагогічний університети, аграрна академія (до 1991 р. - Миколаївська філія Одеського сільськогосподарського інституту, до 1999 р. - Миколаївський сільгоспінститут) та 8 філій і факультетів: Національного університету "Києво-Могилянська академія", Київського слов'янського університету, юридичного інституту, Одеського державного університету ім. 1.1.Мечникова, Київського державного університету культури та ін. Понад 29,5 тисяч чоловік здобувають освіту вії вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації та в 14 закладах І-П рівнів акредитації [17].
Отже, перша половина 90-х років XX ст. у південному регіоні, зокрема на Миколаївщини, була досить складним етапом у розвитку вищої освіти і це відбилося на кількості студентів: вона значно скоротилася - з 30,7 тисяч (1991/92 н.р.) до 27,1 тис. чоловік (1995/96 н.р.). А починаючи з 1996 p., ситуація поступово змінюється на краще: кількісний склад студентства станом на 2000 рік практично вийшов на рівень 1991 р. (29,5 тис.), а також значно збільшилась кількість вищих навчальних закладів. Таким чином, розмови про надмірне збільшення студентства за останні роки є необфунтованими. Збільшується в основному кількість навчальних закладів, що в свою черіу розширює можливості підготовки фахівців з різноманітних спеціальностей. Ще однією позитивною стороною цього процесу є конкуренція між навчальними закладами, яка неодмінно стає двигуном у напрямку покращення системи освіти та умов навчання.
Звичайно, процес становлення нових ВНЗ не обходить стороною і інші міста південного регіону України. Наприклад, в Одесі в 1993 р. на базі Одеського інституту інженерів морського флоту було започатковано філію Британського університету - відкритої школи бізнесу, яка одержала назву "Одеський відкритий університет'' [18]. В 1996 р. з 2 вересня тут розпочала роботу філія Української академії державного управління, створена за Указом Президента України від 06.09.1995 р. [19], у 1998 р. - Державна юридична академія [20], а також філія Дніпропетровської академії управління, бізнесу та права [21]. Перелік вже відкритих навчальних закладів і тих, що будуть відкриватись на теренах Південного регіону, на цьому не закінчується.
Зовсім новою у сфері освіти є практика відкриття недержавних навчальних закладів. У 1993 р. за ініціативою Одеського відкритого університету була проведена перша Всеукраїнська конференція недержавних ВНЗ України, на якій було прийнято рішення про утворення власної асоціації [22]. Поштовхом до її створення, з одного боку, стала поява значної кількості недержавних навчальних закладів, з іншого - держава із запізненням відреагувала на цей процес. Створення законодавчої бази для регулювання, розвитку та діяльності таких ВНЗ розтягнулося у часі, що в свою чергу призвело до певних непорозумінь: та частина молодих людей, яка вирішила скористатися запропонованими послугами приватних вузів, досить часто стикалася з проблемами низького рівня викладання, а також недієздатністю дипломів, які студенти отримували по закінченні навчання. Тому головною метою асоціації стало визначення навчальних закладів, які в змозі бути вузами,