і тих із них, які не пристосовані для виконання освітньої діяльності. В складі центру акредитаційної експертизи асоціації діяла довідкова служба, яка на запити громадян та організацій надавала інформацію про наявність або відсутність ліцензії [23]. Однак, незважаючи на ряд недоліків, цей напрямок потрібно розвивати і в майбутньому, тому що обов'язково повинна існувати альтернативна освіта, але єдине, що необхідно для цього, - це втручання держави. Взагалі, приватна освіта приречена на високу якість навчання, в іншому випадку їй неможливо буде вижити. Позитивний вплив її на національну систему освіти України відчувається все сильніше завдяки демонополізації освіти, підвищенню її гнучкості та динамізму, більш легкому доступу громадян до вищої освіти, в тому числі елітарної та індивідуальної.
Кризовий стан економіки, мізерні прибутки громадян країни, заборгованість із заробітної плати зробили питання переходу з безкоштовної освіти на платну досить гострим і болючим для певних верств населення. Це, в свою чергу, викликало значну кількість діаметрально протилежних поглядів, які знайшли своє відображення на сторінках газет у вигляді підсумків круглих столів, проведених з цієї нагоди, публікацій дебатів, особистих міркувань з аргументованими доказами своєї точки зору. Треба віддати належне місцевій пресі цього періоду - жодна з точок зору на цю проблему не була обділена увагою. Але матеріал за своєю кількістю є досить обмеженим. В середині 90-х років, а саме з 1994 по 1996 роки, з'являється основна частина публікацій з цієї теми, їх можна розділити на дві групи: за і проти платної освіти. Прибічники першої групи пропонують звернути увагу на досвід інших країн в цьому питанні, роблячи наголос на тому, що освіта коштує грошей, а безкоштовне навчання - це те ж саме, що купувати товар, а гроші залишати при собі [24].
їх опоненти вважають, що економіка нашої держави не дає можливості заробити необхідні гроші для навчання, роблячи його недосяжним для значної кількості молоді, серед якої є обдаровані особистості. І саме цих майбутніх талановитих вчених, інженерів, педагогів, лікарів може втратити наша держава через такий підхід до освіти [25]. Серед запропонованих поглядів найбільш реальною є золота середина, яка повинна
Література
1. Лозовський АК Шкільна історична освіта (погляд з майбутнього) // Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова. Наукові записки історичного факультету. - Вип. 11. - Одеса, 2001. - С. 398-403, Щукін В.В. Культурне та освітнє життя Миколаївщини XX ст. // Мйколаївщина: літопис історичних подій. - Миколаїв, 2002. - С. 635-668, Освіта Миколаївщини. 1997-2000 pp.: Статистичний збірник. - Миколаїв, 2001.
вбирати в себе усе позитивне з обох боків. Тобто на загальному фоні платної освіти обов'язково залишити певний відсоток безкоштовних місць, що, до речі, ми і маємо на сучасному етапі. Безкоштовне навчання має бути пільгою для майбутніх дійсно спеціалістів. І держава буде розвиватися тільки в тому випадку, коли ставка буде робитися на молодь, яка прийшла до ВНЗ для здобуття знань, а не просто за дипломом. Отримання права на безкоштовне навчання буде викликати ту конкуренцію, яка є двигуном у розвитку кожної країни.
Загалом, виходячи з матеріалів преси Миколаєва, Одеси та Херсона сучасного етапу розвитку української державності, можна без перебільшення сказати, що недоліки законодавства, недбальство або консерватизм та некомпетентність посадових осіб, в тому числі і на місцевому рівні, не давали можливості вітчизняній освіті набути стабільних темпів розвитку. Більш за все це стосується першої половини 90-х років. Також на стані освіти і правах педагогів в цей період боляче відбивається поглиблення економічної кризи, що нерідко призводить до загострення напруги в педагогічних колективах. На передній план тут виходять проблеми своєчасності виплати заробітної плати, збереження робочих місць, які стосуються і нашого регіону.
В той же час безперечно позитивним є такий факт: якщо розглядати статті з освітянської тематики в хронологічній послідовності, динаміку можна побачити лише стосовно вузів. Починаючи з 1991 року, кожен рік кількість публікацій в одному друкованому періодичному виданні Одеси, Миколаєва чи Херсона, збільшується в середньому на 5-10 одиниць. Тенденція росту кількості матеріалів свідчить про те, що поступово збільшується увага суспільства до вищої школи. В свою чергу характер цих публікацій та їх зміст дає можливість зробити висновок - вища освіта, пройшовши через складні випробування, починаючи з другої половини 90-х років, набуває ознак стабільності, що в свою чергу сприяє її подальшому розвитку.
Наддніпрянська правда. - 1995. - 30 вересня.
Нежигай И. Будет и в Николаеве свой университет // Вечерний Николаев. - 1993. - 25 мая; Костюк Л. Курс НКИ - прежний // Южная правда. - 1993. - 26 июля; ЇІ ж. Докторский минимум // Вечерний Николаев. - 1994. - 21 июня; Чайковский А. Переименован он теперь // Южная Правда. - 1994. - 21 июня.
Евгеньев Е. Николаевский педин получил лицензию // Вечерний Николаев. - 1996. - 13 августа.
Параскевич П. До педагогічного - за експериментом // Наддніпрянська правда. - 1993. - 24 квітня;
Чепурненко С. Тесты для абитуриента // Южная правда. - 1993. - 8 августа; Непомнящая Т. Вузы на эксперименте //Вечерняя Одесса. - 1993. - 19 марта.
Непомнящая Т. Экзамен для ректоров // Вечерняя Одесса. -1993. -30 ноября.
Грабовський В. Скільки треба мати грошей, аби стати студентом? // Наддніпрянська правда.