УДК 94(477.6):37Касьянова Н.М.ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО

ПРОЦЕСУ ДІТЕЙ-СИРІТ ПІСЛЯВОЄННОГО ДОНБАСУ

У статті висвітлюється організаційна та практична робота центральних і місцевих органів влади, а також громадських організацій щодо процесу виховання дітей-сиріт у повоєнному Донбасі. Визначено основні напрямки та види виховної роботи. Окреслено позитивні та негативні моменти виховання дітей і підлітків.

Ключові слова: Донбас, післявоєнний період, органи влади, громадські організації, виховання, діти-сироти.

В статье освещается организационная и практическая работа центральных и местных органов власти, а также общественных организаций по воспитанию детей-сирот в послевоенном Донбассе. Указаны основные направления и виды воспитательной работы. Отмечено положительные и отрицательные моменты в воспитании детей и подростков.

Ключевые слова: Донбасс, послевоенный период, органы власти, общественные организации, воспитание, дети-сироты.

In the article organizational and practical work of central and local organs of power is viewed, and also public organizations in relation to the process of education of children- orphans in the post-war Donbass. Basic directions and types of educational work are defined. The positive and negative moments of education of children and teenagers are marked.

Key words: Donbass, the post-war period, authorities, public organizations, education, children-orphans.У процесі зростання молодого покоління радянська держава завжди надавала великої уваги організації виховання дітей та підлітків, що у своїй сутності передбачає формування моральних якостей особистості в площині загально- прийнятних норм людської поведінки. Утім, у періоди суспільних криз, як-то війни, революції, соціально-економічні та політичні труднощі, громадяни можуть відхилятися від норм моралі та породжувати значні девіації. Однією з форм кризових девіацій є дитяче сирітство, як біологічне так і соціальне і, як наслідок, безпритульність та злочинність дітей та підлітків. У сучасній Україні ці явища є поширеними. Офіційна статистика налічує близько 126 тис. дітей без батьківської опіки, які мешкають на вулиці. Однак йдеться лише про тих дітей, яких зареєструвала кримінальна міліція у справах неповнолітніх. За різними неофіційними даними у країні від 145 до 300 тисяч безпритульних дітей [1]. Держава намагається боротися з проявами дитячої безпритульності та бездоглядності. Переважна більшість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, утримується, виховується та навчається в державних дитячих закладах. Проте сучасні механізми вирішення проблеми мають багато складнощів та хиб, а сама система виховного процесу дітей-сиріт недосконала через обмеженість фінансування та майже повну відсутність громадської турботи про дану категорію дітей.

З огляду на окреслену проблему автор ставить за мету розглянути механізми організації виховного процесу дітей-сиріт у радянських дитячих установах на прикладі Донбасу повоєнного часу.

Історіографія проблеми налічує значну кількість робіт педагогічного спрямування. До висвітлення питання зверталися представники педагогічної думки Родіонов П.А., Корольов А.М., Волков Ю.Е. та інші [2], які всебічно висвітлюють теоретичну частину процесу виховання дітей та приділяють значну роль у вирішенні цього питання комсомольським організаціям. Спеціальні історичні дослідження, присвячені даній тематиці також наголошують на провідній ролі комсомолу [3]. Серед сучасників, які прямо або побіжно торкаються питання, можна виокремити праці як педагогічного, так і історичного спрямування [4].

Джерельна база представлена документами чотирьох архівів - Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ), Центрального державного архіву вищих органів влади України (ЦДАВОВУ) та державними архівами Донецької і Луганської областей. Це фонди центральних та обласних комітетів партії, ВЛКСМ та профспілок.

Надзвичайно важливе значення для дослідження організації процесу виховання дітей-сиріт мають опубліковані владні постанови, які містяться у збірках документів [5].

Процес виховання дітей-сиріт у дитячих виховних установах організовувався їх співробітниками під чітким керівництвом місцевої партійної влади. Перші кроки на шляху організації виховної роботи з дітьми-сиротами були визначені у Постанові РНК УРСР та ЦК КП(б)У від 27 березня 1943 р. «Про організацію допомоги дітям-сиротам, батьки яких загинули у боях чи закатовані і розстріляні фашистськими загарбниками» [6]. Цією постановою визначалася нагальна необхідність розгортання мережі дитячих будинків у звільнених областях, наголошувалося на якомога скорішому забезпечені їх адміністративним та педагогічним складом, а також планувалася організація трудового навчання дітей в дитячих будинках.

Проблема організації виховної роботи з дітьми та підлітками дістала відбиття у Постанові РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 30 липня 1944 р. «Про заходи по боротьбі з безпритульністю та бездоглядністю в УРСР» [7]. Прийнятий документ зобов'язував виконавчі комітети обласних рад депутатів трудящих і обкоми КП(б)У до 10 серпня 1944 р. скласти й затвердити конкретні плани утворення навчально-виробничих майстерень при кожному дитячому будинку. Передбачалася організація елементарних майстерень для дітей 8-11 років, професійно-трудових майстерень для дітей старшого віку та майстерень з ремонту сільськогосподарського інвентарю для дитячих будинків з сільськогосподарським ухилом.

До цієї роботи активно залучалися і місцеві органи влади. 14 жовтня 1943 р. вийшла постанова виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих та бюро Сталінського обласного комітету КП(б)У «Про дитячі будинки Сталінської області». Згідно з цією постановою обласні відділи народної освіти повинні були укомплектувати дитячі будинки області найкращими вихователями, а також охопити усіх дітей-сиріт шкільного віку навчанням у школах, дітей старших 14 років - працевлаштувати до шкіл фабрично-заводського навчання та ремісничих училищ. Прийнятий документ також визначав необхідність створення у дитячих будинках учбових майстерень, що справило позитивний вплив на розвиток трудового виховання підлітків [8].

Уже на початку 1944 р. усі дитячі будинки Донбасу, а їх