Значна увага приділялася й трудовій дисципліні, яка не була зведена лише до виконання правил внутрішнього розпорядку, а містила в собі ініціативність, прагнення працювати більше та краще, використовуючи наявні резерви.

До форм трудового виховання молоді слід віднести не лише підготовку вихованців дитустанов у навчально-виробничих майстернях, але й організацію екскурсій до підприємств, гуртки технічної творчості, зустрічі з ветеранами праці та кращими молодими спеціалістами. Так, вихователями Алмазнянського дитячого будинку Ворошиловградської області постійно організовувалися екскурсії для вихованців на місцеві підприємства. Наприклад, були проведені екскурсії на металургійний завод, швацьку фабрику, хлібокомбінат, деревообробну фабрику, у депо, на шахту «Аненська», до типографії, млину, метереологічної станції. Кожна екскурсія обговорювалася з вихователями для більш повного розуміння дітьми значення тієї чи іншої професії. Діти висловлювали враження та побажання щодо наступних ознайомчих візитів на підприємства. Оформлювались альбоми екскурсій, писалися твори, складалися колекції з наданих підприємствами подарунків, наприклад з вугілля та матеріалів, з яких виплавляється чавун в доменних печах [32].

Отже, поєднання навчання з працею було важливим виховним принципом радянської системи. Праці приділялась особлива увага, бо головною метою дитячих сирітських установ була підготовка їх вихованців до самостійного життя. З огляду на функціонування навчально- виробничих майстерень та досить широку освітню роботу в області наявних професій, у молоді на момент виходу з дитячого будинку формувалося розуміння про працю та перше бажання кимсь стати, вироблялась звичка працювати сумлінно та поєднувати власні інтереси з інтересами трудового колективу.

Навчально-освітня та трудова робота з вихованцями формувала у молоді не лише політичні знання, всебічну обізнаність, трудові навички, але й ставила за мету прищеплення високих моральних якостей.

Радянське моральне виховання складалося з формування у підлітків усвідомлення нерозривного зв'язку особистості з суспільством та її залежності від нього, необхідності узгодження власної поведінки з інтересами суспільства, у вихованні культури поведінки, моральних почуттів, а саме: совісті, честі, обов'язку, гідності, сором'язливості тощо; та набутті моральних якостей, як то чесність, принциповість, сміливість, послідовність та ін.

У дитячих будинках та школах систематично проводилися доповіді та бесіди на відповідну тему. Особливо вдало використовували вихователі сторінки повісті про правдивість і чесність Зої Космодем'янської. У якості позитивного прикладу наводили біографії В.І. Леніна, Й.В. Сталіна. Проводилися зібрання груп на теми: «Сталін - друг радянських дітей», «Наш перший кандидат» тощо.

Значна увага приділялася фізичному вихованню молоді, що передбачало зрощення здорової молоді, спроможної самовіддано працювати та захищати Батьківщину. Фізкультурні майданчики існували у всіх дитячих будинках. У деяких дитбудинках функціонували військово-фізичні гуртки. Так, у Ворошиловградській області їх діяло 4 819 [33]. Окрім цього основною формою фізичного виховання був урок з цього предмета у школі. Проте в ряді шкіл Донбасу фізичне виховання учнів було не на належному рівні. Причиною цього було те, що окремі відділи народної освіти, керівники шкіл не приділяли достатньої уваги цій важливій частині навчально- виховного процесу. Так, Ворошиловградський міський відділ народної освіти протягом 19511952 навчального року в жодній школі не перевіряв стану фізичного виховання дітей [34].

Директори і завідуючі навчальною частиною ряду шкіл особисто не займалися організацією педагогічного процесу з фізичного виховання учнів, не приділяли належної уваги заходам, що сприяють нормальному фізичному розвиткові учнів, зміцненню їх здоров'я, боротьбі з перевантаженням, створенню санітарно-гігієнічних умов у школі.

Керівники шкіл № 7, 8, 30 м. Ворошиловграда вважали, що фізичне виховання - справа лише вчителя цього предмета. Якщо зважити на те, що частина викладачів фізичного виховання не мала достатньої спеціальної і загальнопедагогічної підготовки, шкідливість такого погляду стає очевидною.

Поряд з уроками фізичного виховання, використовувалися такі форми фізичного виховання, як ранкова гімнастика, ігри під час великих перерв.

Отже, у дитячих установах повоєнного Донбасу одразу після визволення від німецько- фашистських загарбників була розгорнута потужна діяльність щодо виховання молоді. Процес виховання передбачав як освітню роботу з дітьми-сиротами, так і морально-психологічну, що було обов' язковою умовою соціалізації знедолених малолітніх громадян.

Що стосується виховної роботи із дітьми, які потрапляли до дитячих кімнат міліції та до дитячих приймальників-розподільників, то вона була значно скромнішою через обмежену кількість часу, що проводили там діти та містила прищеплення елементарних культурних та трудових навичок. Із дітьми проводили художні читки, організовували живі натуралістичні гуртки, постійно працювали гуртки самодіяльності, які вивчали з дітьми пісні, вірші, танці, готували дитячі ранки та вечори самодіяльності [35].

Таким чином, організація процесу виховання дітей-сиріт у повоєнний час займала одне з перших місць у соціальній політиці радянської держави та передбачала всебічний розвиток молоді. За короткий термін була чітко сформована система роботи з дітьми, яка містила освітню, трудову та фізичну діяльність. Окрім цього, варто зазначити, що радянська вихована робота була спрямована на виховання патріотично налаштованої, свідомої молоді, цілком і повністю відданої своїй Батьківщині та державі.ЛІТЕРАТУРА

Шевченко И. «Замороженные дети» // Донецкий кряж. - № 5. - 9-15 февраля 2007.

Комсомольское строительство / Под ред. В.П. Соловьева, П.А. Родионова, Н.В. Трущенко и др. - М.: Мол. гвардия, 1984. - 574 с.; Комсомольська організація школи / За ред.