УДК 94(477)«1928»:281.96Тригуб О.П.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ СОБОР УПАСЦ 1928 Р.: ПІДГОТОВКА, ПРОВЕДЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

У статті простежується підготовка, проведення та результати Всеукраїнського Православного Собору Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви 1928 р. Особлива увага звертається на проведення цих заходів на єпархіальному рівні. Автор доходить висновку, що переважна більшість рішень Собору носила декларативний характер і не була втілена в життя.

Ключові слова: Всеукраїнський Православний Собор Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви.

В статье прослеживается подготовка, проведение и результаты Всеукраинского Православного Собора Украинской Православной Автокефальной Синодальной Церкви 1928 г. Особое внимание обращается на проведение этих мероприятий на епархиальном уровне. Автор приходит к выводу, что подавляющее большинство решений Собора носило декларативный характер и не было воплощено в жизнь.

Ключевые слова: Всеукраинский Православный Собор Украинской Православной Автокефальной Синодальной Церкви.

In article preparation, realization and results of the All-Ukrainian Orthodox Council of the Ukrainian Orthodox Autocephalous Synodal Church of 1928 is traced. The author addresses the special attention on realization of these actions at an eparchial level. He comes to a conclusion, that predominate majority of decisions of the Council had declarative character and not was realized.

Key words: All-Ukrainian Orthodox Council of the Ukrainian Orthodox Autocephalous Synodal Church.Не дивлячись на активізацію досліджень історії РПЦ у міжвоєнний період, дане питання, як у нагромадженні документального масиву, так і в дослідницькому плані, ще далеке від вирішення. Одним із завдань на цій ниві, нам здається вивчення матеріалів, у тому числі їх публікація, Всеукраїнських Соборів РПЦ 1918, 1925, 1928 років та супутньої їм документації, рішення яких носили принциповий і ключовий характер. На відміну від вивчення і публікації протоколів УАПЦ, які на сьогодні стараннями фахівців провідних науково-дослідних установ України, були видані окремими книгами, матеріали Соборів РПЦ залишаються маловідомими і перебувають у царині малодоступних джерел, не дивлячись на останні позитивні зрушення у цьому напрямку [1]. Саме тому автор поставив своїм завданням прослідкувати окремі аспекти підготовки, проведення та результатів Всеукраїнського Помісного Собору Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви (УПАСЦ) у практичній площині, визначити рівень репрезентативності його підготовки та рішень на єпархіальному рівні.

Для вирішення принципових питань розвитку УПАСЦ та визначення подальшого курсу Св. Синодом на 11-16 травня 1927 р. було призначено проведення у Харкові Передсоборної Наради. На Нараду було запрошено по 2-4 представника від кожної єпархії, яких було делеговано шляхом обрання на єпархіальних з'їздах протягом квітня-травня 1927 р. (дивіться, наприклад, вибори делегатів Кременчуцької єпархії від 9 травня 1927 р.) [2].

11 травня на Передсоборну Нараду прибув 91 делегат: 29 архієреїв, 40 представників від духовенства і 22 - від мирян, хоча мало бути 114 делегатів. Основними питаннями, що розглядалися на Нараді були: діяльність Синоду; церковне життя в Україні, Росії і за кордоном; церковний розбрат і засоби його подолання; церковна українізація; соборноправність; духовна освіта; сектантство; відносини з православним Сходом; творча пастирська діяльність; матеріальне забезпечення духовенства; церковна дисципліна; єднання єпископату з духовенством тощо [3].

За результатами обговорень приймалися остаточні резолюції. Зокрема, за доповіддю архп. Андрія (Одінцова) «Про церковний розбрат і засоби його подолання» прийнято резолюцію, зміст якої було відображено у 18 пунктах: 1) створити матеріальну базу для правильного функціонування синодального управління, просвіти і видавництва; 2) прагнути шляхом самодисципліни підняти релігійно-моральний рівень членів церкви - пастирів і мирян; 3) постійно піклуватись про підвищення богословських знань та ідейної освіченості серед духовенства і мирян; 4) посилити інформацію і влаштовувати диспути з ідейними опонентами; 5) уважно і невпинно турбуватися про православність богослужіння; 6) пастирі повинні сумлінно і відповідально готуватися до проповіді; 7) організувати різні види самоосвіти, курси і бібліотеки; 8) налагодити колективну пастирську роботу через районні збори духовенства; 9) залучати до співпраці мирян; 10) у всіх єпархіях готувати благовісників і збирати кошти для оплати витрат на їхні переїзди; 11) під час диспутів не вдаватися до образ опонентів; 12) різними засобами всіх кликати на майбутній собор; 13) видавати популярну літературу, якою роз'яснювати суперечливі питання; 14) посилити й оживити українізацію богослужіння і проповіді; 15) дотримуватись аполітичності церкви і лояльності до влади; 16) скласти молитву за об'єднання і примирення ворогуючих сторін; 17) закликати тихоновців на собор через представників східних патріархів; 18) надіслати українцям запрошення на Собор [4].

Хоча Передсоборна Нарада винесла на розгляд Помісного Собору низку наболілих питань, але, як вірно відзначає відомий український дослідник історії обновленства Сергій Жилюк, «ентузіазму у виробленні змістовних й обґрунтованих резолюцій не було» [5].

Рішення Наради були доведені до духовенства та віруючих як шляхом публікації в провідному друкованому органі УПАСЦ «Український Православний Благовісник», так і обговоренням на єпархіальних з'їздах, які масштабно пройшли протягом літа 1927 р. Зокрема, на зібранні духовенства Роменської єпархії 24 червня 1927 р., заслухавши доповідь єпископа Антонія (Гончаревського) «Про Передсоборну Нараду» прийняли рішення: «визнати, що сама усестороння церковна активізація духовенства і сама широка інформація віруючих становлять основні завдання сьогоднішнього моменту єпархіального життя. Як спосіб... вжити наступних заходів: 1) введення планового методу роботи для того, щоб діяльність Єпархіального Управління й парафіяльного духовенства була у всьому планомірна й не носила б випадкового, уривчастого характеру;