УДК 944 (477)«19/20»Гайдай О.М.

ОСОБЛИВОСТІ БОРОТЬБИ ЗА ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ НАРОДНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В КІНЦІ XIX - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Автор, використовуючи матеріали друкованих джерел початку ХХ століття та архівні матеріали, аналізує питання щодо особливості боротьби за демократизацію народної освіти передовими колами громадськості України. Велику роль відіграли земства, яким удалося частково реалізувати на практиці ідею громадської за характером і демократичної за змістом народної школи. Пріоритетною задачею концепції земських народних училищ виступало розумове виховання, органічно об'єднане з морально-етичним. Вона передбачала застосування різних форм і методів навчання, серед яких пріоритетне місце відводилося тим, що пробуджували самодіяльність і творчість школярів.

Ключові слова: царський уряд, народна освіта, земства, національна школа.

Автор, используя материалы печатных источников начала ХХ века и архивные материалы, анализирует вопрос относительно особенности борьбы за демократизацию народного образования передовыми кругами общественности Украины. Большую роль сыграли земства, которым удалось частично реализовать на практике идею гражданской по своему характеру и демократической по содержанию народной школы. Приоритетной задачей концепции земских народных училищ было умственное воспитание, органически объединенное с морально-этическим. Она предусматривала применение разных форм и методов обучения, среди которых приоритетное место отводилось тем, которые пробуждали самодеятельность и творчество школьников.

Ключевые слова: царское правительство, народное образование, земства, национальная школа.

The author, using materials of printing sources of beginning of ХХ age and archived materials, analyses a question in relation to the feature of fight for democratization of folk education the front-rank circles of public of Ukraine. The big role zemstvoes to which managed to realize in part in practice idea civil on the character and democratic under the contents of national school have played. A priority problem of the concept national schools of zemstvoes was the intellectual education integrally incorporated with moral - ethical. She provided application of different forms and methods of training among which the priority place was allocated(removed) by what wakened amateur performance and creativity of schoolboys.

Key words: tsar's government, folk education, zemstvos, national school.Проведення державної ідеології в маси завжди було справою, що вимагала великого терпіння і кропіткої праці з боку влади - джерела цієї ідеології. А найнадійнішою основою для вдалого здійснення цього процесу, звичайно, була система виховання і освіти населення країни.

На жаль, сьогодні недооцінюються досягнення педагогічної думки минулого, зокрема творчі шукання кращих народних учителів і просвітителів у дореволюційних Україні та Росії. Ця обставина пояснюється, з одного боку, недостатністю історико-педагогічних досліджень у галузі народної освіти, з іншого - відсутністю методики екстраполяції історичного досвіду реформування початкової школи у сучасне політичне, культурологічне та економічне середовище.

Автор поставив перед собою завдання проаналізувати особливості боротьби за демократизацію народної освіти України в кінці XIX - на початку ХХ ст., яку проводили передові кола української громадськості. Під українською громадськістю ми розуміємо педагогів, діячів науки та культури, представників земств, політичних та громадських об'єднань, всіх, хто виступав за доступність народної освіти демократичними шляхами.

Цією проблемою, але в дещо іншому ракурсі займалися такі вітчизняні автори як В. Борисенко, О. Морозова, Н. Мещерякова, А. Гуз, С. Румянцева та інші [1].

Політика російського самодержавства у кінці XIX - на початку ХХ ст., спрямована на тотальну русифікацію, надзвичайно загострила розбіжності у галузі народної освіти в Україні. Матеріали земської статистики свідчать, що у зазначений період рівень освіти населення України був надзвичайно низьким. Дані перепису населення 1897 року показали, що в Російській імперії найбільш неосвічений народ - українці. На 100 душ населення приходилося всього 13 грамотних [2].

Реакційна політика царського уряду, що проводилася в галузі освіти в Україні, виявлялася не тільки в створенні несприятливих правових умов для розширення мережі освітніх шкіл, а й у переслідуванні української національної культури, забороні навчання дітей рідною мовою.

У 1905-1906 рр. Міністерство народної освіти намагалося законодавчим шляхом заборонити учителям користуватися широко відомою книгою К.Д. Ушинського «Рідне слово». Проте масова протидія прогресивних педагогів примусила урядових чиновників залишити цю книгу в списку дозволених підручників.

Оскільки царський уряд і чиновники на місцях не піклувалися про забезпечення шкіл підручниками, створювалися добровільні комітети громадськості, що збирали кошти для закупівлі книг учням початкової школи й методичної літератури вчителям. Цим гуманним заходам протидіяло Міністерство внутрішніх справ, чиновники котрого на нарадах указували своїм колегам із Міністерства народної освіти на надзвичайно широкий розмах діяльності громадських організацій у галузі освіти і на те, що дане «безкорисливе подвижництво» має «протиурядовий характер» [3].

Школи в Україні не були забезпечені добре підготовленими кадрами учителів. Переважна більшість їх не мала вищої освіти. А між тим розглядуваний період характеризується значними соціально-економічними зрушеннями як у Росії, так і в Україні. Прискорено розвивається капіталізація виробничих відносин у промисловості і сільському господарстві, прокладаються нові залізниці, споруджуються річкові та морські порти, виникає повсюди банківська інфраструктура.

Цей бурхливий розвиток капіталізму, що створював об'єктивні передумови для прогресу освіти, примусив царський уряд піти на деяке збільшення кількості шкіл. За 1905-1907 рр. в України відкрито 1351 початкову школу, 15 неповних середніх училищ, 67 середніх спеціалізованих закладів, 33 жіночі гімназії, 14 комерційних училищ. Мережу церковнопарафіяльних шкіл за цей період було скорочено