За законом, земські функції поділялись на обов' язкові і необов' язкові. До першої групи належали зобов'язання, що їх бюрократія прагнула перекласти на бюджет місцевих органів. Але, насправді, ця група питань не мала безпосереднього стосунку до місцевого самоврядування. Обов'язковими для земства вважались наступні функції: утримання в' язниць, облаштування поштових трактів, ремонт доріг для проїзду державних чиновників і поліції тощо. До необов'язкових земських справ належали ті, якими було складно керувати з центра: захист від пожеж, ремонт мостів, медична допомога, організація освіти [21]. Земства мали право наймати лікарів, учителів і інших працівників, яких називали «третьими элементами земства», і на утримання яких з населення збирались податки [22].

Громадським установам Катеринославської губернії були властиві всі перелічені функції. Кожне повітове земство мало пріоритетні напрямки діяльності, які залежали від місцевих особливостей.

Так, маріупольські земські органи серед багатьох питань їх компетенції (медицина, освіта, благодійність тощо) пильну увагу приділяли розвиткові сільського господарства [23]. За роки існування земства в Маріуполі значною мірою покращився стан сільськогосподарського інвентарю, насіннєвого фонду [24]. Була створена сільськогосподарська рада, здобуло підтримку кустарне виробництво [25].

Не менш широкою була компетенція Катеринославського повітового земства, до сфери уваги якого входили організація освіти, охорона здоров' я, розвиток агрокультури, пожежна служба та ін. Відомо, що перше місце за витратами на охорону здоров'я, ветеринарію, сприяння економічному добробуту населення належало саме Катеринославському земству [26]. Про те, наскільки широким був обсяг покладених на земство завдань, красномовно говорить факт прийняття в 1866 р. Катеринославською земською управою 12 486 справ, серед яких справи з палати державного майна, продовольчої комісії, казенної палати, приказу громадської опіки [27]. Відтак, складно знайти галузь місцевої діяльності, котра б залишилась поза межами компетенції земства.

Особливістю діяльності Олександрівського повітового земства Катеринославської губернії стала спроба вирішити питання про надання виборчих прав орендарям. Земці вказували, що серед орендарів є особи з високим освітнім цензом і матеріальними статками, вкладеними в оренду, тому їх зацікавленість земськими справами перевищує інтерес до цього деяких осіб, допущених до участі у зборах. Олександрівською повітовою управою у 1866 р. також було ухвалено пропозицію про сплату губернським гласним по 3 руб добових і по 12 руб на проїзд для участі у земських зборах [28].

Бахмутське земство Катеринославської губернії активно займалось благодійністю, допомагаючи хронічно хворим - туберкульозних безкоштовно направляли в Ялту, ревматиків - у Сочі і Слов'янськ, дітей-інвалідів - у спеціальні школи. Велику роль у доброчинності в Бахмуті відігравали меценати, на кошти яких відкривались і функціонували богадільні [29].

Пильну увагу розвиткові сільськогосподарської освіти приділяло Верхньодніпровське земство. Тут відкриваються сільськогосподарські училища, курси для вчителів із садівництва, городництва та бджільництва [30].

Важливим напрямком діяльності Слов'яно- сербського земства Катеринославської губернії стала медицина. Лише тут було повністю ліквідовано явище фельдшеризму, про яке, зокрема, професор М. Капустін висловлювався так: «Самостійна лікарська діяльність фельдшерів - зло, що виникло у земській медицині через непорозуміння і заважало розвиватися» [31].

Таким чином, наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. діяльність земств Катеринославської губернії відбувалася доволі успішно, утілюючи ідею модернізації самоврядування і довівши ефективність новоствореної системи. За період функціонування повітових земств Катеринославської губернії активізується громадська позиція населення, системного характеру набуває процес виборів, поступово долається принцип становості при формуванні влади. Досягнення повітових земств Катеринославської губернії у різних сферах діяльності підтверджують дієвість розбудованої структури місцевих органів влади.ЛІТЕРАТУРА

Веселовский Б.Б. История земства за сорок лет: В 4 т. - СПб., 1914.

Васильчиков А.И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений: В 3 т. - СПб., 1869-1871; Лаптева Л. Об истории земского управления в России // Государство и право. - 1993. - № 8. - С. 122-131.

Див.: Рогозин Н. Корф Н.А. Дело народного образования в Екатеринославском земстве // Донбасс: прошлое, настоящее и будущее: Тезисы практической конференции. - Донецк, 1995. - С. 16; Корф Н.А. Земский вопрос о народном образовании. - СПб., 1867. - 112 с.

Абрамов В.Ф. Земство в России (1905-1917 гг.): опыт организационной и культурно-хозяйственной деятельности. - М., 1998. - 124 с.; Петров Ф. Земско-либеральные проекты переустройства государственных учреждений в России в конце 70-х - начале 80-х гг. ХІХ в. // Отечественная история. - 1993. - № 4. - 14 с.; Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и её роль в общественной борьбе до нач. ХХ в. - М., 1981. - 215 с.; Новикова Н.С. Региональные исследования истории земства // Историография истории СССР. Проблемы преподавания и изучения. - Калинин, 1985. - 112 с.

Лахматова А.И. Екатеринославское земство: социальный состав, бюджет и практическая деятельность (18661913): Автореф. дис. ... канд. ист. наук. - Запорожье, 1994; Лахматова А.І. Катеринославське земство. - Запоріжжя, 1999. - 192 с.

Лихачёва Л.Б. Благотворительность и общественное призрение в деятельности земств (на примере Мариупольского уезда Екатеринославской губернии 1892-1913 гг.) // Новые страницы в истории Донбасса: Сб. ст. / Гол. ред. З.Г. Лихолобова. - Донецк, 1995. - Кн. 4. - С. 58-68; Редькіна О. А. Земства Лівобережної та Південної України як органи місцевого