Суто офіційними також були "Херсонские", "Екатеринославские", "Таврические губернские ведомости", "Донские войсковые ведомости", що з'явилися наприкінці 30-х років XIX ст., та "Бессарабские областные ведомости", засновані трохи пізніше - в 1854 р. "Ведомости" мали наступні основні ознаки типізації: за суб'єктом управління вони були урядовими, у суспільно- політичному напрямі - офіційними, за характером аудиторії - розрахованими переважно на дворянсько-чиновницьке середовище. Основна частина їх тиражу поступала в урядові установи. Діяльність у "Ведомостях" стала першим кроком у журналістській кар'єрі ряду місцевих публіцистів. Для читачів ці офіційні видання були джерелом інформації про становище в краї, в них публікувалися історичні, етнографічні і статистичні матеріали про конкретну губернію. Новою важливою ознакою розвитку періодичної преси регіону з початку видання "Ведомостей" став той факт, що вона вийшла за межі адміністративного центра.

Менш обмежена приватна періодика в регіоні почала свій розвиток в 30-40 рр. XIX ст. з видання одеських літературних альманахів і збірок. Розраховані на вузьке коло читачів, вони не дуже відчували на собі суворості цензури і тиск адміністрації. Альманахи та збірки користувалися популярністю в регіоні, формували літературні смаки, ставали ареною виступів місцевих письменників і поетів.

У цей же період починається становлення періодики Товариства сільського господарства Південної Росії та Одеського товариства історії і старожитностей, яка служила поширенню і популяризації наукових знань в регіоні.

Новим етапом розвитку регіональної періодики стали 50-60-ті рр. XIX ст., коли періодична преса стала інтенсивно розвиватися "по горизонталі". При цьому кожна родова ознака отримала своє продовження в різноманітності видів. Крім газетної преси, набула розвитку часописна періодика. У масиві видань південного степового регіону того часу можна виділити яскраво виражені типологічні групи. У регіоні сформувалася відомча, релігійна і приватна преса.

Першим часописом цього періоду був "Южный сборник", що видавався в Одесі під редакцією професора Рішельєвського ліцею М.І.Максимова в 1859 р. [7]. На початку 60-х рр. XIX ст. вийшли часописи "Рассвет" (1860-1861) і "Сион" (1861-1862), що видавалися для єврейського населення регіону і були яскравими виданнями епохи розквіту класичної хаскали в Росії [8]. Одночасно у Феодосії розпочався випуск часопису для вірмен "Радуга" (1860-1862) [9]. Ці видання об'єднали навколо редакції представників національної інтелігенції. Часо- писна періодика була виключно приватною. Також приватними були газетні видання - "Ростовский-на-Дону вестник" (1863) і "Николаевский вестник" (з 1865), який, правда, видавався під особистим наглядом миколаївського військового губернатора [10].

Офіційна преса була, як і раніше, представлена газетами "Губернские ведомости", "Одесский вестник", а також знову встановленими в 1860 р. "Полицейским листком Керчь-

Еникальского градоначальства" і в 1862 р. "Полицейским листком Таганрогского градоначальства" [11]. В умовах суспільно-політичного піднесення офіційній пресі нерідко були властиві риси ліберальної періодики. Так, "Одесский вестник" напередодні скасування кріпосного права займав яскраво виражені ліберальні позиції. Першою відомчою газетою став "Листок Русского общества пароходства и торговли", що видавався протягом 1860 р. Його напрям визначали позиції акціонерів товариства [12]. Редагував газету до 50 номера відомий публіцист С. С. Громека, а потім чиновник контори товариства в Одесі А.де-Брюкс. До відомчої преси може бути віднесений "Циркуляр по управлению Одесским учебным округом", що виходив з 1864 р. як орган канцелярії попечителя навчального округу [13]. В 1864-1865 рр. зародилася газетна періодика міського самоврядування, яку представляли "Ведомости Одесского общественного управления" і "Ведомости Ростовской- на-Дону Думы" [14]. Ці газети мали тільки офіційний відділ і містили розпорядження та рішення міських установ.

З 1860 р. з виходом "Херсонских епархиальных ведомостей" розпочалося видання релігійної преси в регіоні. Вони були першим органом такого типу в Росії і поклали початок поширенню "Епархиальных ведомостей" в країні [15]. На цьому етапі широкого розповсюдження набула науково-спеціалізована преса: "Записки Общества сельского хозяйства Южной России" (з 1841), "Записки Общества истории и древностей" (з 1844), "Труды Одесского статистического комитета" (з 1865) і "Записки Бессарабского статистического комитета" (з 1864). Важливою складовою системи періодики південного степового регіону стало видання національної преси, яка виходила німецькою, французькою, грецькою, вірменською мовами, ідішем та івритом. У комплексі національної преси переважали приватні видання, ініціаторами заснування яких зазвичай були представники національних общин. Виняток становила "Unterhaltungsblatt fur deutsche Ansiedler im sudlichen Russland", що видавалася для німецьких колоністів з квітня 1846 р. з ініціативи міністерства державного майна в Одесі як офіційна газета. Навіть витрати по виданню "Unterhaltungsblatt" за перший рік повністю взяло на себе міністерство державного майна [16]. Пізніше видання газети було передано губернській адміністрації [17].

Головними суб'єктами, що впливають на характер друкарського органу, є видавець, редактор і провідні співробітники. У середині XIX ст. в регіоні сформувалася плеяда кваліфікованих журналістів, багато з яких співробітничали одночасно і в центральній пресі: О. Трой- ницький, О.Георгієвський, М. і П.Сокальські, С.Громека (Одеса), К.Ханацький, І.Танський (Кишинів), М.Стопановський, М.Баллін (Катеринослав), Е.Павловський (Миколаїв), Я.Фло- ренсов (Таганрог),