До цієї ж категорії фондів відносяться губернські та міські магістрати, міські спрощені громадські управління, міські ратуші. У своїй більшості міські магістрати на Півдні України були засновані наприкінці ХУІІІ ст. як станові органи міського самоврядування. Вони відали питаннями включення жителів до купецького і міщанського станів, розкладкою і збором державних податків з нерухомого майна, проведенням рекрутських наборів, судовими справами купців і міщан. В Одесі міський магістрат було засновано як "Особливий для російських купців магістрат" на підставі закону від 14 листопада 1795 р., 26 січня 1798 р. його було ліквідовано, а функції на підставі указу від 20 травня 1797 р. передані "Одеському міському для іноземних купців магістрату". За указом від 9 квітня 1801 р. останній перетворено в Одеський міський магістрат [16]. Документи збереглися за період з 1795-1839 рр.
У Бессарабській області міські магістрати (відповідно Аккерманський за 1828-1866 рр. та Ізмаїльський за 1831-1855 рр.) [17] були засновані у 1828 р. на підставі "Учреждения для управления Бессарабской областью" від 28 лютого 1828 р. із суто судовими функціями по справах купців і міщан. У Вознесенську з 1795 р. до 1797 р. діяв губернський магістрат [18], утворений з виникненням Вознесенської губернії на підставі "Учреждения о губерниях" 1775 р. Він відав адміністративними, поліцейськими і фінансовими справами міст губернії. Аналогічні магістрати існували у Сімферополі з 1787 до 1796 р. (Таврійський обласний магістрат [19]) та у Катеринославі (губернський магістрат Катеринославського намісництва [20]). Вони наглядали за діяльністю міських магістратів.
У містах Криму магістрати були засновані на підставі "Учреждений" 1775 р. Вони функціонували як нижня інстанція станового суду для мешканців міста і складались із 2-х бурмістрів, 4-х ратманів, які обиралися купцями і міщанами на три роки. Магістрати відали всіма судовими та адміністративно-господарськими справами купців, міщан і ремісників. За магістратами закріплювався розгляд карних справ, збір податків, проведення рекрутських наборів. Магістрати були ліквідовані в 1866 р. у зв'язку із судовою реформою 1864 р. [21], крім Ізмаїльського, який був ліквідований у 1856 р. через відхід Ізмаїльського повіту до Румунії. У фондах Миколаївського за 1805-1866 рр., Євпаторійського за 18531864 рр., Керч-Єнікальського за 1854-1866 рр., Перекопського за 1787-1866 рр., Севастопольського за 1858-1866 рр., Сімферопольського за 1800-1866 рр., Феодосійського за 1816-1865 рр. міських магістратів [22] збереглися журнали засідань і постанови, справи, що містять дані про хід і результати виборів, видачу посвідчень на право займатися торгівлею, книги запису актів про угоди, векселів, закладних листів, актів про введення у володіння нерухомістю та іншою спадщиною, накладення і зняття заборони на майно, справи про розслідування торговельних операцій, банкрутства, вексельні позови, скарги купців і міщан, духовні заповіти. В цих же фондах є відомості про склад купецьких родин, ревізькі реєстри купців, міщан і рекрутів, матеріали про оголошення капіталів, торгові обороти, участь у ярмарках, судові справи карного, цивільного і торгового характеру.
Аналогічні магістратським функції мали міські ратуші, які засновувалися в деяких містах України наприкінці ХУІІІ - на початку ХІХ ст. згідно з "Учреждением" 1775 р. і "Грамотою на права і вигоди містам" 1785 р. У Кілії та Рені міські та посадські ратуші [23] були засновані на підставі "Учреждения для управления Бессарабской областью" у 1828 р. замість магістратів і міських дум. У посаді Вилкове ратуша відкрилась у 1840 р. [24]. Складалися ратуші з виборних бурмістрів і ратманів. Як і магістрати вони були ліквідовані у 1866 р. на підставі "Правил про скасування магістратів і ратуш" від 13 квітня 1866 р. і заснуванням спрощеного громадського управління. Кілійська та Ренійська ратуші ліквідовані у 1856 р. через перехід південної частини Бессарабії до складу Румунії. Вилковсь- ка посадська ратуша проіснувала до 1859 р. Фонди Очаківської міської ратуші збереглися