Після ліквідації магістратів і ратуш в маленьких міських пунктах були засновані спрощені громадські управління, до яких купецькі і міщанські товариства обирали міських старост, їх помічників і уповноважених. Управління були законодавчими і виконавчими органами. Вони відали міським благоустроєм, капіталами, майном, сприяли розвитку промисловості і торгівлі. Олександрівське [26], Ялтинське та Старокрим- ське міські спрощені громадські управління бу- ли відкриті у 1867 р., Алуштинське - у 1903 р. у зв' язку з перетворенням села Алушти в місто [27]. Ялтинське і Олександрівське міські спрощені управління ліквідовані у 1871 р. через передачу функцій Ялтинській та Олександрівській міським управам, Старокримське і Алуштинське - у 1917 р. Папушойське і Шабське посадські спрощені управління Бессарабської області [28] були засновані у 1894 р. на підставі "Городового положення" 1892 р. У серпні 1917 р. вони були перетворені Тимчасовим урядом у посадські думи і управи, ліквідовані у 1919 р. У фондах міських спрощених громадських управлінь містяться постанови і протоколи засідань, матеріали піклування та догляду за сім'ями мешканців міст, відомості про доходи і витрати, благоустрій міст, розвиток торгівлі, курортної мережі на південному березі Криму.

Найбільша кількість статистичних даних зосереджена у документах фондів поліцейських установ, так як одним із основних завдань поліції був збір відомостей про промислові та торговельні підприємства, купців та ремісників, зовнішню та внутрішню торгівлю, купецькі капітали. До цих фондів іноді включені документи про переписи населення та генеральні перевірки тор- гівельних закладів, про зарахування до купецького стану, відкриття і товарообіг ярмарок. Найбільшим за обсягом є фонд Миколаївської міської поліції, невеликими за обсягом документів є фонди Ізмаїльського та Кілійського поліцейських управлінь, канцелярії Одеського поліцмейстера, Карасубазарське, Керч-Єнікальське, Сімферопольське міські поліцейські управління, управління поліцмейстера Ялтинського градоначальства, Сімферопольського, Феодосійського та Ялтинського повітових поліцейських управлінь [29]. Державні архіви Донецької, Херсонської та Запорізької областей не мають фондів поліцейських установ, а фонди даної тематики держархівів Дніпропетровської області та м. Севастополь малооб'ємні і не мають наукової цінності.

Безумовно важливими для розгляду є документи фондів судових установ і нотаріату. Іноді для купецького стану засновувались окремі судові установи. Їх документи збереглися в державних архівах Одеської області та Автономної Республіки Крим. Одеський комерційний суд було відкрито 26 листопада 1808 р. Він відав розглядом торгових угод, справами по опіці, торговій неспроможності, вексельним позовам, видавав оціночні свідоцтва, реєстрував торговельні заклади та збирав комерційні мита. Відповідно до закону від 25 травня 1835 р. територія, підвідомча Одеському комерційному суду, обмежувалась Одеським градоначальством. По закону від 24 липня 1875 р. функції Одеського комерційного суду обмежилися веденням справ по торговій неспроможності, вексельним позовам і охороні торгової спадщини. 4 січня 1918 р. Одеський комерційний суд був ліквідований на підставі постанови Народного секретаріату УНР. Протягом 1918-1919 рр. його діяльність поновлювалась, а в лютому 1920 р. він був ліквідований остаточно. Документи Одеського комерційного суду [30] представляють собою журнали засідань суду, постанови суду по розгляду торгових угод, закладних, векселів, банкрутств, опікунських справ, актові книги купчих, духовних заповітів, позикових листів, дарчих; оціночні свідоцтва та акти реєстрації торговельних закладів, відомості про оголошення капіталів купців і їх майновий стан, слідчі матеріали щодо банкрутства, охорони торгової спадщини.

Аналогічна установа існувала в Ізмаїлі з 1823 р. до 1857 р. Їй підпорядковувалася територія Ізмаїльського градоначальства і нею розглядалися справи тих, хто торгував у Бессарабії, і в торгових угодах вказував, що на випадок виникнення суперечок просить розглядати справу в Ізмаїльському комерційному суді [31]. У 1819 р. комерційний суд було відкрито у Феодосії для вирішення справ купецтва Кримського півострова. У 1823 р. суд перевели до м. Керч. Він здійснював контроль за реєстрацією торговельних закладів, наглядав за охороною спадщини, мірами й вагами, видавав свідоцтва торговим учням. Суд влаштовував і звільняв з роботи біржових маклерів і аукціоністів, спостерігав за їх діями. Голова, його заступник і частина членів суду призначались урядом з кола кандидатів, висунутих купецтвом, інші члени обиралися купецьким станом. Керченський комерційний суд був ліквідований у 1906 р., його документи зберігаються у ДААРК [32]. З 8 червня 1861 р. Балтський повітовий суд вів торгові справи купців. Ці функції він перебрав на себе від Балтського городового магістрату Подольської губернії [33].

В усіх обласних архівах Півдня України зберігається значний блок документів нотаріусів та нотаріальних контор, які були запроваджені в Російській імперії з 1869 року. Так, у держархіві Миколаївської області зберігається 36 фондів нотаріусів Миколаєва, Вознесенська, Голти, Нового Бугу, Ольвіополя, Березнегуватого, Братського, Казанки, Нової Одеси, Очакова і Привільного загальним обсягом 5003 справи за 18691920 рр. [34], в держархіві Херсонської області - 37 фондів нотаріусів Херсона і Херсонського повіту, Скадовська, Берислава, Каховки, Олеш- ків і Дніпровського повіту загальним обсягом 20085 справ за цей же період [35]. ДААРК зберігає 10 фондів нотаріусів Алупки, Алушти, Євпаторії, Керчі, Сімферополя та Ялти [36]. У державному архіві Одеської області є значний за обсягом фонд старшого нотаріуса Одеського окружного суду, який містить 32404 справи за 1869- 1920 рр., а також ще 35 фондів нотаріусів Овіді-