УДК 94(477.7) - 058.232.6"17/1861"

Марченко О.М., Первомайський інститут Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова

Формування соціального складу сільського населення Миколаївщини (кінець XVIII ст. - 1861 р.)

У статті розглянуто специфіку формування соціального складу сільського населення Миколаївщини від входження краю до складу Російської імперії до 1861 р. Дослідження торкається різних верств сільського населення: козаків, воєнізованих поселенців, іноземних колоністів, державних та поміщицьких селян, орендарів-десятинщиків тощо.

The article is dedicated to the specific offorming of social structure of rural population of Mikolaiv region since joining of the territories of the Russian Empire up to 1861. Different layers of rural population have been researched: Cossacks, military settlers, foreign colonizers, state and landowner's peasants, tenants, etc .Необхідність уважного дослідження історичних регіонів як певної цілісності зумовлена потребами деталізації історичного процесу, опти- мізації аналізу співвідношення загального та часткового в історії. Історія Миколаївщини майже повністю може бути вписаною в загальний контекст розвитку Півдня України. Виявлення чинників, які впливали на населення як великих регіонів, так і окремих їх складових - важливий напрямок сучасних регіональних досліджень. Проблеми формування верств населення на Півдні України торкалися у своїх працях О.І.Дружиніна, В.М.Кабузан, О.А.Прігарін [1] та ін. Однак можливості залучення нових матеріалів до розгляду проблеми не вичерпані повністю. Автор цієї статті ставить своїм завданням ширше розкрити процес формування соціальної структури сільського населення Миколаївщини з кінця ХУШ ст. до 1861 р.

Після входження території сучасної Миколаївської області до складу Російської імперії в кінці XVIII ст. царський уряд усебічно сприяв заселенню й освоєнню різними соціальними групами населення земель Південної України й Миколаївщини, зокрема.

Основними групами сільського населення в Україні в дореформений період були поміщицькі та державні селяни, останні у свою чергу розподілялися на ряд підгруп. До розряду державних селян входили: поселені на казенних та власних землях сільські обивателі, євреї-землероби, колоністи, вільні люди; селяни-однодвірці; кіннозаводські селяни; козаки Полтавської й Чернігівської губерній; частина колишніх старостин- ських, монастирських, коронних та ін. селян; а також ті, що перебували на особливому становищі; вільні хлібороби; селяни, приписані до навчальних закладів; вільні матроси; нижчі військові чини, кантоністи та солдатські діти [2].

До складу розряду державних селян Південної України, який формувався в ході освоєння краю, входили різні воєнізовані групи, легальні й нелегальні переселенці, колоністи та інші дрібні групи землеробського населення, які проживали на державних землях. Вони були представлені й на землях Миколаївщини. Тут, як і в цілому на півдні України, в дореформений період більшість населення була особисто вільною. Чисельність розряду державних селян постійно змінювалася. Фіскальні потреби вимагали проведення періодичних переписів населення, що набували на Півдні України особливого значення, оскільки й у ХІХ ст. тут залишалася велика кількість неврахованого населення. Ревізії реєстрували "власників" із землею й без землі, завдяки чому ми маємо дані щодо їх чисельності. Співвідношення різних груп селян на певних територіях не було однаковим.

Користуючись даними, представленими О.І. Дружиніною, можна зробити певні підрахунки щодо частки тих чи ін. категорій населення. На 1784 р. більше половини дрібних сільських виробників Ольвіопольського повіту - 11197 осіб або 57% (всього по Катеринославському намісництву - 200736 чоловік) - проживало на казенних землях. Це були, перш за все, державні селяни, відомі під загальною назвою "воїнські поселяни" - 9890 (по намісництву - 159516 чоловік). До цієї численної групи приєднувалася незначна кількість "поселених солдатів", під якими розумілися відставні солдати - 425 (по намісництву - 1810 чоловік). Кріпаки на землях Ольвіопольського повіту складали 0,2%, а разом з ін. категоріями селян, поселених на поміщицьких землях, - 43%. Для порівняння: на землях Херсонського повіту Катеринославського намісництва в цей час нараховувалося дрібних сільських виробників на казенних землях - 4825 (біля 62%), кріпаків - 155 (2%), а разом з іншими категоріями селян, поселених на поміщицьких землях, - 2909 (біля 38%) [3].

На Півдні України збільшення чисельності державних селян, основу яких складало корінне населення, відбувалося, головним чином, за рахунок переселення з густонаселених і малоземельних губерній України й Росії козаків, воїнських поселян, однодворців та ін. За даними В.М.Кабузана в Ольвіопольському повіті, порівняно з іншими повітами Херсонської губернії, були найвищі показники приросту населення (на 8,95%), більше всього переселенців прибуло в 1783 р. (1419 осіб чоловічої статі), серед яких частка іноземних вихідців складала 1295 чоловік (999 - поміщицьких підданих і 296 державних селян) [4]. Стан державних селян зростав за рахунок деяких місцевих контингентів (людей, "відчужених з кріпацтва", зобов'язаних поселян та ін.), а також легальних і нелегальних переселенців з малоземельних внутрішніх губерній. У 1816 р. у Херсонській губернії нараховувалося 87192 державних селянина [5].

Польські шляхтичі, які не зуміли довести своє дворянське походження, увійшли в 1830 р. до складу однодворців. Однодворці, які потребували земель, отримували дозвіл переселятися у внутрішні губернії країни. Саме вони й рушили в слабо заселені губернії Степової України. Невдовзі вони були оголошені державними селянами. Подібну еволюцію пережили й поляки- чиншовики, які жили поблизу кордонів Подільської губернії (на території, яка раніше входила до складу Речі Посполитої) на землях приватних власників. Чиншовиків не можна було зганяти із землі, їх повинності суворо регламентувалися. Становище чиншовиків