Поступово частка хлібного експорту зменшується на користь нехлібного. До війни нехлібна продукція становила усього 20,7% від усієї вивезеної за кордон сільськогосподарської сировини, а в 1927 р. - 35,6% [7].

Для збільшення обсягу та прибутків від торгівлі незерновими товарами українські виробники сільськогосподарської продукції застосовували консервацію - використання холодильників та вапнування. Вигідність консервації видно з такого прикладу: кожного року з травня до липня ціни на яйця на світовому ринку дуже падають. У 1924 році в травні-червні заготівельна ціна становила 14-18 коп. за 1 десяток, а в жовтні вже 26-30 коп. Середня ціна в Берліні та Лондоні на яйця з Росії та України в другій половині травня становила 42-52 руб. за ящик, в жовтні вона зростала до 80-85 руб., а в листопаді та грудні можна було очікувати ціну 90-100 руб. за ящик [8]. Вигідність консервації, в даному випадку вапнування, очевидна. Експорт яєць з України в 1924-1925 рр. становив 5500 вагонів на 11900 тис. руб., а в 1926-1927 роках - вже 8900 вагонів на 12035 тис. руб. [9].

Завдяки використанню холодильників збільшився й обсяг експорту м' яса та інших продуктів, які швидко псуються, а також зросла їхня якість. Так, "Коопптах" у 1928 р. мав свою мережу морозильників місткістю на 335 тис. курей та 110 тис. гусей і будував ще чотири - в Кременчуці, Полтаві, Проскурові та Мелітополі [10].

Восени 1922 р. було створено Всеукраїнський союз сільськогосподарської кооперації - "Сільський господар", який отримав право на самостійний вивіз сільськогосподарської продукції на зовнішній ринок. Влітку 1924 р. відкрилася низка представництв української кооперації за кордоном [11]. Внаслідок цього українські кооперативні сільськогосподарські організації змогли самостійно, без посередницького втручання Росії, збувати свою продукцію на зовнішньому ринку.

На сільськогосподарський експорт України впливали також і внутрішні потрясіння, зокрема голод 1921-1923 рр. Експорт зерна в 1921 р. становив усього 0,3% від загального експорту країни, але в порівнянні з 1913 р. зріс відсоток вивозу продуктів технічних культур (цукрового буряка, хмелю, льону) на 25,5%, продуктів тваринництва - на 18,2% [12].

Слід згадати також і про спеціалізовані системи сільськогосподарської кооперації, які займалися експортом незернової сільськогосподарської продукції. В серпні 1924 р. розпочало свою діяльність Всеукраїнське кооперативне товариство по збуту й експорту продукції птахівництва "Коопптах" [13]. Вже невдовзі воно мало свої представництва не лише в Москві та Ленінграді, але і в Лондоні й Берліні [14]. Восени 1924 року розпочало свою роботу Всеукраїнське кооперативне скотарсько-молочарське товариство "Добробут" [15]. У 1925 р. було створено Всеукраїнську спілку садово-городньої, виноградо-виноробної та пасічної кооперації "Плодоспілка" [16]. Також у жовтні 1924 року було створено Всеукраїнське кооперативне цукрове товариство "Укрсільцукор" [17], а влітку 1926 р. розпочала свою діяльність "Буряко- спілка" [18], яка займалася вирощенням і збутом цукрових буряків. Отже, на середину 20-х років в Україні існували спеціалізовані сільськогосподарські кооперативні системи - "Коопптах"," Добробут", "Плодоспілка"," Укрсільцукор"," Бурякоспілка" та "Насіннесоюз", які займалися збутом та експортом сільськогосподарської продукції.

Характеризуючи розвиток сільськогосподарського експорту СРСР в цілому в порівнянні з довоєнним рівнем, можна навести такі дані. В 1921 р. він становив усього 1,3% від рівня 1913 р.; в 1922 р. - 4,2%; в 1923 р. - 14,7%; в 1924 р. - 19,6%; у 1925 р. - 21,7%, а в 1926 р. - 27,1%. В той же час промисловий експорт у 1926 р. становив уже 91,1% від довоєнного рівня [19]. Отже, в Україні сільськогосподарський експорт відновлювався значно повільніше за промисловий, одночасно зменшувалася його частка в загально - державному експорті.

Але, незважаючи на всі труднощі, до яких додавалася недостатня увага до сільського господарства з боку держави, сільськогосподарський експорт все ж таки розвивався. Це можна довести на прикладі м' ясної продукції України. У 1924-25 рр. дохід від вивозу бекону становив 317 тис. руб., у 1925-26 рр. - 1207 тис. руб., у

Література

Калініченко В.В. Сільське господарство України в період непу. Історико-економічне дослідження. - Х.: Основа, 1997. - 400 с.; Кульчицький С.В. УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928 рр.). Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. - К.: Інститут історії НАН України, 1995. - 203 с.; Ганжа О.І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр.). - К.: Інститут історії НАН України, 2000. - 208 с.; Морозов А.Г. Кредитна сільськогосподарська кооперація УСРР в роки непу. - К., 1994; Котляр Ю.В. Селянство Півдня України: доба нової економічної політики (1921-1929 рр.). - Одеса, 2004. - 354 с: Анісімов В.В. Земельні громади в житті українського села (1921-1929 рр.). - Черкаси, 1997. - 132 с. та ін.

Экспортные ресурсы Украины // Стат. сборник. - Харьков, 1923. - С. 50.

27 рр. - 2754 тис. руб., а в 1927-28 рр. - 4485 тис. руб. [20]. За 9 місяців 1927-28 року експорт бекону складав біля 5% загальноукраїнського й понад 50% всього м'ясного експорту країни [21]. Вивіз м'яса з України особливо зріс у другій половині 20-х років. У 1924-25 рр.