13 березня 1922 р. введено в дію Кримінально- процесуальний кодекс, де в § 22 сказано, що легальні процеси "проводяться однією з двох державних мов, українською або російською" [24].

Сама кількість декретів та резолюцій майже однакового змісту вказує на те, що становище, по суті, не змінювалося, закони й постанови лишалися на папері, бо у більшості випадків використовувалася російська мова.

У зв'язку зі скасуванням панівного становища російської мови в УСРР склалася непевна ситуація з націоналізацією діловодства. 4 серпня 1919 р. Раднарком ухвалив: "Всі вивіски урядових та громадських установ повинні бути на двох мовах. Публікації, накази, звернення, декрети, а також штемпелі, заголовки, бланки, печатки та ін. повинні бути на двох мовах. Постанова повинна бути проведена у десятиденний строк" [25]. Народний комісар освіти О. Шумський в наказі № 48 від 11 серпня 1919 р. нагадав про вищезазначену постанову всім комісаріатам [26]. Радянська влада також розпорядилася продублювати російською та українською мовами всі об' яви та найменування відділів на дверях державних установ [27].

У зв'язку з двомовністю у службовців виникали непорозуміння. Ці проблеми відображені в доповіді завідуючого адміністративним підвідділом наркомату освіти, який звернувся до РНК УСРР: "В наказі від 1-го серпня цього року за № 48 зазначено, що належить писати на 2-х мовах папери, які підпадають під наступні категорії: "Публікації, накази, звернення, декрети". У зв'язку з цим виникло питання, на якій мові (українській, російській) чи разом на двох мовах належить писати ті папери, які не можуть бути віднесені до згаданих категорій" [28]. На жаль, відповіді на це звернення у справі не було.

Також виникали проблеми стосовно термінології. Народний комісаріат шляхів 4 червня 1919 р. направило свого представника Тадея Секунду до наркома освіти з метою "увійти в порозуміння щодо справи складання термінології, потрібної народному комісаріату шляхів" [29].

Народний комісаріат освіти дав таку відповідь: "При народному комісаріаті існує тільки одна, а саме технічно-термінологічна комісія при підвідділі професійної освіти, завданням якої є скласти термінологію, потрібну для технічних підручників та для читання лекцій в технічних школах. Комісія ця, яка має обмежене завдання, не зможе абсолютно обслужити такої великої інституції як народний комісаріат шляхів, а могла би тільки надавати до вжитку народному комісаріату шляхів невеликий термінологічний матеріал, який є в розпорядженні комісії (зрештою, в більшості надрукований)" [30].

Стосовно офіційного правопису, то 20 лютого 1920 р. Всеукраїнська Академія Наук ухвалила до загального вжитку з невеликими доповненнями перший авторитетний правописний кодекс в Україні, т.зв. академічний. Народний комісаріат освіти затвердив його в 1921 р. для вжитку в Україні.

Незаперечним здобутком української мови, поруч з поширенням її в галузі урядових і громадських відносин, стала функціональна різноманітність. Так, у політичному житті, багатому на ново- створені партії, українську мову вживали тепер куди частіше, ніж перед тим, у прилюдних дискусіях і полеміці. За 1917-1930 роки видано багато термінологічних словників, зокрема з правничої та адміністративної термінології. Це показник того, що вперше за двісті років бюрократична машина почала користуватися українською мовою.

Література

Shevelov J. The Ukrainian language in the First Half of the 20th century (1900-1941). State and status. - Cambridge, Massachusetts, 1989. - 242 р. (укр. мовою. - Мюнхен, 1987. - 295 С.).

Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик. - К.: Наша культура і наука, 2001. - 440 с.

Shevelov J. Вказ. праця. - С. 11.

Дорошкевич О. Огляд життя середніх шкіл // ВУШ, 1917. - № 3-4. - С. 187-188.

Shevelov J. Вказ. праця. - С. 84-85.

Там само. - С. 90.

Огієнко Іван. Вказ. праця. - С. 334.

Shevelov J. Вказ. праця. - С. 92.

Центральний державний історичний архів в м. Києві (далі - ЦДІАК), Ф. 707, оп. 313, спр. 1, арк. 238.

Там само, Ф. 692, оп. 1, спр. 6414, арк. 46, 63.

Там само, Ф. 692, оп. 1, спр. 924, арк. 44.

Там само, Ф. 707, оп. 311, спр. 2, арк. 241 зв.

Таким чином, аналізуючи мовну політику в державних установах, можна зазначити, що за часів визвольних змагань 1917-1920 рр. всі уряди проводили політику українізації. Назвати цей курс послідовним в повній мірі не можна, бо без розвиненої ділової мови її впровадження в державні установи має скоріше декларативний характер та відбувається на рівні мови спілкування.

Важливе значення мали термінологічні комісії, які були створені урядом Центральної Ради та продовжили роботу в часи Гетьманату, Директорії та радянської влади. Наукова інтелігенція України не стояла осторонь цієї проблеми.

Яната, Є. Малик та інші фахівці сприяли науковою працею розробці термінології. Брав участь у цій роботі й М. Грушевський. П. Холодний багато зробив для існування цих комісій як урядовець. Г.Н. Павлуцький та

М. Каманін плідно працювали в комісії по виробленню українського шрифту. Але матеріальні труднощі не сприяли плідній роботі комісій.

Вагомий внесок у розробку ділової мови зробило Товариство українських правників, яке розпочало роботу над словником юридичних термінів. Члени