УДК 94(477.7)"1917/1920"

Господаренко О.В., Миколаївський державний аграрний універси

тет

Розвиток муніципального підприємництва на Півдні України в 1917-1920 роках

На основі документального матеріалу охарактеризовано стан муніципального господарства міст Херсонської губернії в роки української революції 1917-1920 рр., визначено основні причини занепаду комунальних підприємств та основні заходи муніципалітетів, спрямовані на їх підтримку.

On the basis of documentary material the state of municipal economy of cities of the Kherson province in the years of Ukrainian revolution 1917 - 1920 is described, the principal reasons of decline of communal enterprises and basic measures of municipalities are certain, directed on support.Створення повноцінної системи місцевого самоуправління в Україні неможливе без всебічного вивчення історичного досвіду, накопиченого відповідними органами протягом другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. Саме земські та міські органи самоуправління були тією основою, на якій могло б формуватися громадянське суспільство в Україні.

На сучасному етапі в економічному і політичному відношенні відчутно зростає роль міст, що виступають головним джерелом виробничих сил суспільства і важливим компонентом самофінансування регіону. У цьому контексті набуває значення вивчення дорадянського періоду зародження і становлення муніципальної власності як підґрунтя муніципального господарства.

У радянські часи тему органів міського самоуправління і їх діяльності вважали неактуальною. Результатом такого ставлення була нечисленність робіт з цієї проблематики, зокрема з питання муніципальної комунальної власності. Серед небагатьох праць цього періоду потрібно виділити дослідження Л.Веліхова [1]. Автор, спираючись на роботи дореволюційних часів, сформулював загальне вчення про місто, значну увагу приділив міському господарству та фінансам. Хоча на сьогодні кількість праць з історії місцевого самоврядування помітно збільшилась, питання муніципального підприємництва в них практично не розглядалось, що й спонукало до написання цієї статті.

Міське положення 1870 р. суттєво змінило функції органів міського самоуправління. Відтепер на перший план виступали суто муніципальні питання. Уряд передав проблеми керування міським господарством у руки органів громадського управління. На останні покладалися широка низка питань міського господарства і благоустрою: водопостачання, каналізація, вуличне освітлення, озеленення, спорудження будинків, тротуарів, різних громадських споруд тощо. Крім того, міські думи були зобов'язані піклуватися про загальний добробут городян: забезпечувати населення продуктами; сприяти медичному обслуговуванню населення; надавати допомогу бідним та безпритульним; сприяти поширенню народної освіти, а також здійснювати заходи по розвитку транспортної мережі, місцевої промисловості та торгівлі [2].

Отже, місто було не тільки територіальним середовищем, де найбільше розвивалася промисловість, але також виявляло власну ініціативу, вдаючись до запровадження та експлуатації самотужки підприємств, які отримали назву муніципальних. Кошти для їх організації містам було легше отримати, ніж приватним чи акціонерним компаніям. У разі позики її погашення гарантувалось усім комунальним майном міста, а сплата відсотків забезпечувалася податками. До того ж, не збільшуючи надмірно витрат на виробництво, муніципалітети мали можливість при однаковій вартості продуктів отримати більш значні прибутки, ніж компанії та збільшити інвентарну вартість комунального майна. Розвиток підприємницької діяльності міст створював альтернативу податковим надходженням і був новим джерелом прибутків, які частково погашали витрати.

Об'єктом муніципалізації були, головним чином, підприємства водопостачання, газопостачання, електропостачання, міський транспорт, тобто галузі господарства, в продуктах чи послугах яких зацікавлена вся міська громада, тому важливим аспектом у діяльності цих підприємств було задоволення споживчого попиту населення. Оскільки він вимагає якості та низьких цін, то відповідно метою громадського управління було виробництво великої кількості продуктів за дешевими цінами. Таким чином, встановлюючи тарифи, муніципалітети враховували вартість послуги, достатньої для покриття витрат, та незначний відсоток прибутку.

Одним з найбільших комунальних підприємств міст були електростанції. Протягом 19161918 рр. прибутки муніципальної електростанції Миколаєва становили: в 1916 р. - 431910 руб., 1917 р. - 808450 руб., 1918 р. - 1285893 руб. Чистий прибуток сягнув 99136 руб. у 1916 р., 308450 руб. у 1917 р. Відсотки чистого прибутку відносно капіталовкладень зросли з 29,8% у 1916 р. до 61,7% в 1917 р. Як видно із зазначених цифр, розвиток електростанції приносив до міського бюджету досить великі прибутки.

Незважаючи на високу прибутковість, електростанції потребували модернізації. У 1917 р. міська електростанція переходила з постійного струму на трифазний. На це переобладнання міський кошторис передбачив 56500 руб. [3].

Одним з найважливіших завдань муніципалітету було збереження невисоких цін при порівняно високій якості послуг. Типовим стало явище збільшення тарифних ставок на послуги комунальних підприємств, в тому числі й електростанції.

У січні 1917 р. плата за електрику з урахуванням 50% підвищення становила від 8,5 коп. до 17 коп. за 1 кв/г для промислових підприємств та 40 коп. для інших абонентів. Наприкінці листопада плату за підключення абонентів до мережі підвищили з 30 до 50 руб. [4].

Кошторис прибутків з експлуатації міської електростанції на 1918 р. передбачав абонентську плату в сумі 880780 руб., інших прибутків - 47500 руб., а також відрахування з міського бюджету за електрику для потреб міста (трамвай, водогін, міська лікарня, освітлення муніципальних будинків, вуличне освітлення) - 357613 руб. Так, вартість послуг миколаївської електростан- ції протягом 1918-1919 рр. зросла в 10-20 разів. Вартість електрики для приватних квартир збільшилася з 1 руб. до 12 руб., для театрів, клубів і кінематографів - з 1 руб. 50 коп. до 30 руб., для готелів і ресторанів - з 2