В обителі всі були радо схвильовані приходом цих пізніх і численних гостей. Годували їх, пригощали чаєм. Матушка ігуменя подарувала дітям хрестики, ікони та гостинці. Із задоволенням слухала, як вони співали релігійні пісні. На третій день паломники тим же хресним ходом і під передзвін монастирських дзвонів пішли зворотнім шляхом, несучи з собою Козельщинську ікону Божої Матері, яку з ініціативи свого священика купили в обителі за 130 руб. Дивлячись на неї, вони співали: „Радуйся, Радосте наша, збав нас від всякого зла й утоли наші печалі!" З цією піснею-молитвою вони вийшли з обителі, і ще довго до Козельщини долітали слова чудового духовного співу [4].

Часто вчителі та священики організовували паломництво до Києва, як одного із давніх духовних центрів, де знаходилися знамениті Софійський собор, Києво-Печерська Лавра та інші культові споруди, куди прагнули потрапити прочани.

У 1902 р. священик, вчитель церковнопарафіяльної школи с. Городні Прилуцького повіту Полтавської єпархії організував поїздку учнів до Києва. Там паломники зустрілися із вихованцями Гурбинської другокласної школи і разом продовжили мандрівку. Прочани відвідали Києво-Печерську Лавру, де зустрілися із отцем- намісником, оглянули найважливіші історичні місця Києва. Зупинялися в Михайлівському Зо- лотоверхому монастирі, де безкоштовно отримали притулок та їжу [5].

14-19 червня 1903 р. 50 учнів і 5 наставників Хаєнківської та Вороньківської церковних шкіл Полтавської єпархії, у супроводі своїх наставників, з метою поклонитися святиням, здійснили паломництво у Київ. Головним керівником екскурсії був священик М. Раєвський. Учні протягом чотирьох днів оглянули храми Києва, говіли в Києво-Печерській Лаврі, де їм подарували хрестики, поклонилися мощам святих. Діти були в захопленні від міста, де побачили багато такого, чого не було в селі, наприклад, каталися на пароплаві по Дніпру та на трамваї [6].

Священик К. Чеберда у 1903 р. організував паломництво учнів церковнопарафіяльної школи хутора Верескуни Прилуцького повіту Полтавської єпархії до Києва. Діти оглянули Києво- Печерську Лавру, Михайлівський і Софійський собори, а на Володимирській гірці - пам'ятник князеві Володимиру, побували на виставці в історичному музеї. Після відвідання учнями Софійського собору К. Чеберда писав: „Тут своїх хористів я поставив біля хору пана Калішевсько- го, і вони отримали високу естетичну насолоду та багато чому навчилися, слухаючи церковний піснеспів у чудовому виконанні цього відомого хору... Від душі раджу всім моїм колегам частіше здійснювати подібного роду екскурсії. Сприятливий вплив їх на виховання дітей безсумнівний" [7].

У 1904 р. 27 учнів та 3 вчителі церковнопарафіяльної школи містечка Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії відвідали Київ. Там вони побували у Києво-Печерській Лаврі, на Аскольдовій могилі, оглянули Миколаївський військовий собор, Володимирський собор, мощі святої Варвари, Михайлівський монастир, Золоті Ворота, приміщення Київського університету Святого Володимира, відвідали Братський і жіночий Флорівський монастирі, Андріївську церкву, Софійський собор, пам'ятник Богдану Хмельницькому [8].

Для жителів сіл та хуторів паломництва їхніх дітей були виключною подією, тому що селянське життя не відзначалося різноманітністю, тяжка сільськогосподарська праця забирала багато сил і часу. Тому батьки раділи, коли їхні діти мали змогу вирватися із повсякденного трудового життя та відвідати святі місця. Коли діти поверталися із паломництв і екскурсій, односельці цікавилися, розпитували їх про побачене й почуте під час поїздки.

Для Полтавської єпархії були характерні паломництва за межі губернії, на далекі відстані. У 1912 р. завідувач Ромоданівської другокласної залізничної церковнопарафіяльної школи священик Олексій Станіславський організував паломництво учнів до м. Бєлгород, де діти побували у

Свято-Троїцькому соборі, приклалися до мощей святого Іоасафа. На зворотному шляху відвідали Полтаву, безпосередньо Сампсоніївську церкву та Хрестовоздвиженський монастир [9].

Паломництва стали вже традицією для учнів цієї школи. Тому, вже у наступному, 1913 р., учні та вчителі цієї школи під керівництвом того ж Станіславського здійснили паломництво до Лубенського Спасо-Преображенського монастиря [10].

У 1915 р. з ініціативи завідуючого Полтавської двокласної церковнопарафіяльної залізничної школи Миколи Уловича, діти під його керівництвом, попечителя школи, інженера В. Боровка та членів учительської корпорації, здійснили паломництво на Соловецькі острови [11].

Паломництва були характерні і для церковнопарафіяльних шкіл Чернігівської єпархії. Там, як правило, такі поїздки здійснювалися до центру єпархії, стародавнього міста Чернігова, де учні відвідували місцеві святині. Зокрема, із благословення Антонія, єпископа Чернігівського і Ніжинського, 23 квітня 1901 р. 29 учнів церковної школи с. Красне Чернігівського повіту після закінчення навчального року, здійснили паломництво до Чернігова з метою поклонитися святому Феодосію і місцевим святиням. Організатором паломництва виступив завідувач школи, священик Андрій Тимошевський. Діти побували на богослужінні, висповідались, приклалися до святих, нетлінних мощів святителя Феодосія, відвідали відомий Єлецький монастир, з цікавістю оглянули місцеві пам'ятники, причому вчитель, у короткій та доступній для дитячого розуміння формі, пояснив значення пам' яток в історії. Наприкінці екскурсії юні паломники відвідали Троїцький монастир, де приклалися до чудотворного образу Божої Матері, та Іллінські печери [12].

У Харківській єпархії, яка стала наприкінці ХІХ ст. визначним центром церковно-шкільної справи, теж були популярними паломництва. Так, 26 травня 1896 р. учні Степанівської церковнопарафіяльної школи відправилися до Святих Гір Ізюмського повіту Харківської губернії. Паломників радо зустрів архімандрит Вассіан, запропонувавши їм зупинитися