у монастирі. Дізнавшись про те, що із прибулими був шкільний хор, запропонував регенту (керівникові учнівського хору) проспівати у Покровській церкві ранкову літургію. Особливістю церковнопарафіяльних шкіл було те, що при деяких із них діяли співочі учнівські хори. У них здібні діти привчалися виконувати найбільш поширені молитви і церковні пісні. Це було одним із засобів естетичного виховання підростаючого покоління.
Звістка про присутність учнів Степанівської школи і те, що шкільним хором буде проспівана літургія, швидко рознеслася серед мешканців сусідніх сіл та хуторів. Наступного ранку, до початку літургії, церква вже була переповнена молільниками. Учні-хористи церковнопарафіяльної школи виконали літургію. Потім діти познайомилися з мальовничою природою на берегах річки Дінця, а також відвідали церкву святих Антонія і Феодосія, інші святі місця [13].
У 1900 р. учні 7 церковнопарафіяльних шкіл міста Сум Харківської єпархії здійснили паломництво до села Мала Чернеччина, де знаходився стародавній храм, збудований оригінальним стилем [14].
Паломництва та екскурсії сприяли не лише розширенню кругозору учнів церковнопарафіяльних шкіл, але і їхньому духовному та естетичному вихованню. Наприклад, священик Феофіл Булдовський під час організованого ним паломництва учнів Маячківської церковнопарафіяльної школи Полтавської єпархії до Києва, ознайомив їх із Києво-Печерським патериком. Свої враження від цього він описав так: „...ця бесіда не залишиться марною і безслідною. Великі християнські чесноти: любов, віра, скромність, смирення, втілені в живих образах давніх подвижників, назавжди закарбуються в серцях юних слухачів і принесуть бажані результати" [15].
Нерідко на шкільні паломництва жертвували кошти попечителі шкіл, благодійники, приватні особи. Зокрема, попечитель однієї із церковнопарафіяльних шкіл Полтавської єпархії Василь
Література
Гладкий С. Культурницька діяльність парафіяльного духовенства православних єпархій України на початку ХХ століття. - Запоріжжя: ЗДУ, 1997; Кравченко О.В. Благодійна діяльність православної церкви в Харківській єпархії (1799-1917 рр.): Автореф. диС. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразі- на - Х., 2003; Степаненко Г.В. Освітня діяльність православного духовенства в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.): ДиС. ... канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 2002; Жук В.Н., Сердюк Г.Д. Перлина Козельщини. Сторінки з історії Козельщинського Різдва Богородиці жіночого монастиря. - Полтава: ,ДСМІ", 2004.
Исторический очерк развития церковных школ за истекшее двадцатипятилетие (18841909 гг.). - СПб., 1909. - С. 229.
Насветов Г. Хождение на богомолье в Козель- щинскую обитель // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - 1897. - № 17. - С. 651.
Зубковский Ф. Необычайное паломничество // Там само. - 1899. - № 17. - С. 699.
Поездка учащихся Городенской церковноприходской школы в г. Киев // Там само. - 1902. - № 28. - С. 1231.
П-ий Н.С. Паломничество в г. Киев // Там само. - 1903. - № 22-23. - С. 997.
Чеберда К. Образовательная экскурсия в г. Киев и Чернигов церковно-приходской шко-
Львович Величко організував паломництво 62 учнів до Чернігова. Всі витрати він взяв на себе, і на згадку кожному учневі подарував ікону святого Феодосія Чернігівського [16].
Таким чином, паломництва до святих місць справляли велике враження на учнів, сприяли їх релігійно - моральному та фізичному вихованню. Діти радо оглядали історичні місця, знайомилися із залишками старовини, що мало освітнє значення, а замилування красою рідної природи, спілкування учнів і вчителів один із одним згуртовувало шкільний колектив, духовно об' єд- нувало. Всі жваво обмінювалися враженнями, перетворювалися на одну дружню сім'ю. Це сприяло виховуванню в учнів таких якостей, як товариськість, взаємодопомога, дружба, ввічливість, щирість, діти вчилися цінувати порядок, бути справедливими, любити і поважати старших, що мало велике значення для їхнього розвитку. Читання житій святих, участь у хресних ходах, церковних співах було елементом морального виховання учнів, джерелом позитивних прикладів для дитини, хоча головна мета палом- ництв все ж була релігійна - поклонитися місцевим святиням.
Дана стаття торкається періоду кінця ХІХ - поч. ХХ ст. й охоплює межі лише Лівобережної України, тому подальші розвідки будуть спрямовані на розширення хронологічних і територіальних рамок дослідження.
лы х. Верескунов Прилукского уезда // Там само. - 1903. - № 24. - С. 1033, 1036.
Савченко А. Общеобразовательная экскурсия учащих и учащихся Николаевской церкви цер- ковно-приходской школы местечка Сенчи Лохвицкого уезда Полтавской епархии в город Киев // Там само. - 1904. - № 26. - С. 1003.
Щербина Ф. Паломничество учащих и учащихся Ромодановской второклассной церковноприходской железнодорожной школы в г.Белгород и посещение г.Полтавы // Там само.
1912. - № 24. - С. 1566, 1572.
Щербина Ф. Паломничество учащих и учащихся Ромодановской церковно-приходской железнодорожной школы в Лубенский Спасо- Преображенский монастырь // Там само. - 1914. - № 24. - С. 2084.
Паломничество Полтавской двухклассной церковно-приходской железнодорожной школы на Соловецкие острова // Там само. - 1915.
№7. - С. 604.
Паломничество к святым местам г. Чернигова учеников церковной школы С. Красного Черниговского уезда // Черниговские епархиальные известия. Часть официальная. - 1901. - №15. - С. 539.
Паломничество учеников Степановской церко- вно-приходской школы в Св. Горы Изюмского уезда Харьковской губернии // Церковные ведомости. - 1896. - №35. - С. 1283.
Известия и заметки // Вера и разум. - Т. III: Листок для Харьковской епархии. - 1900. - № 19. - С. 535.
Коропов М. Путешествие учеников и учениц Маячской церковно-приходской школы к Киевским святыням //