УДК 94 (477): 856.8 "16/17"

18

Міронова І.С., Миколаївський навчально-науковий інститут Одеського національного університету ім. І.І.МечниковаРозвиток залізничної пошти в Україні в другій половині ХІХ ст.

На основі джерельних та архівних матеріалів у статті розглядається історія розвитку залізничної пошти в Україні в другій половині ХІХ ст.

On the basis of sources and archival materials, in clause the history of development of railway mail in Ukraine in second half 19th is considered.Дослідження історії розвитку поштових установ України є актуальним в контексті вивчення маловивчених проблем нашої держави. Аналізуючи історію поштового зв'язку, не можна забувати, що його рівень знаходиться в тісній залежності від розвитку виробничих сил і техніки країни. Зв'язок має велике значення для суспільно- господарської діяльності держави, без нього не може бути здійснено управління різними сферами виробництва, військовими силами і транспортом. Автор статті зробила спробу проаналізувати розвиток поштової справи в Україні з початку встановлення перевезення пошти залізницями та розглянути, яких перетворень і змін зазнав поштовий рух після проведення ряду реформ.

Питанням розвитку та діяльності поштового зв'язку в Україні присвятили свої праці В.Бізіна, В.Мухін, В.Мороз, П.Дюков, В.Кофман, Р.Калін [1]. Автори виклали основні віхи виникнення, становлення й розвитку поштового зв'язку на території України. Проте питання розвитку залізничних поштових перевезень другої половини ХІХ ст. не були достатньо розглянуті. Саме цю прогалину намагається заповнити автор даної статті.

Заклади зв'язку Східної та Південної України весь час знаходилися під впливом Росії. Відкриття в 1837 р. першої в Росії залізниці між Санкт-Петербургом і Царським Селом стало початком перших залізничних перевезень пошти. Пошту упаковували в шкіряні баули, які закріплювалися на дахах пасажирських вагонів. Супроводжуючі їхали разом з пасажирами [2].

У 1851 р. запрацювала магістраль між Петербургом і Москвою. Правила і умови перевезення пошти в ній були затверджені царським указом 13 грудня того ж року і лягли в основу всіх угод, що укладалися із приватними залізницями.

По залізницях перевозилася кореспонденція, посилки, тюки, поштові карети, брики. Карети і брики встановлювалися на відкритих залізничних платформах. Поштовий вантаж вагою до п'яти пудів здавався в багажний вагон. При великій кількості пошти виділявся спеціальний вагон. У ньому дозволялося знаходитися лише супроводжуючим і поштовим чиновникам. Кореспонденція в них не оброблялася, і в дорозі обмінювалися тільки закриті поштові речі [3].

Регулярний рух поштових вагонів в Російській імперії розпочався з квітня 1852 р. Для перевезення використовувалися комбіновані вагони серії "Мікст". Вагон поділявся на дві частини. В одній знаходилася пошта, в іншій - багаж або купе для пасажирів. Необхідних умов для перебування в ньому супроводжуючих не було: були відсутні опалення, вентиляція, місця для відпочинку. Всередині вагону запалювали сальні свічки.

Перші шість дерев'яних кузовів поштових вагонів виготовили на Олександрівському заводі в Санкт-Петербурзі у 1860-1864 рр. Пізніше поштові вагони почали виготовляти на заводах у Москві, Варшаві, Ковровських залізничних майстернях (1866 р.), на Коломенському (1873 р.), Мальцевському (1874 р.) і Сормовському (1878 р.) заводах за замовленням поштового відомства. Нові вагони, пофарбовані в коричневий колір, мали залізну обшивку, грубку, комору, канцелярію з двома столами, купе для відпочинку бригади і туалет.

У 90-х рр. XIX ст. на заводах у Митищах, Твері і Петербурзі почали випускати тривісні поштові вагони довжиною 11,8 аршин (8,4 м), шириною 3,3 (2,3 м) і висотою 2,1 (1,8 м) аршина. Усередині було дві сортувальних шафи по 60 кліток і столи для роз'їзних працівників, а також дві комори. З 1900 р. з'явилося водяне опалення [4].

Першу залізницю в Україні було прокладено від Львова до Перемишля у 1861 р. В 1863-1865 рр. була побудована Одесько-Парканська залізниця, а до кінця 60-х рр. ХІХ ст. Одеса була з'єднана рейками з Центральною Росією через Єлиса- ветград - Полтаву - Харків. Розширювалися залізничні шляхи Одеси з регіонами Росії [5].

У 1866 р. були побудовані лінії Одеса - Бал- та, Львів - Чернівці - Ясси. 17 грудня 1868 р. відкрився рух поїздів за маршрутом Київ - Курськ, що забезпечувало поштові відносини з Москвою. 7 червня 1870 р. поїзди пішли з Києва до Одеси, пізніше - до Бреста, Харкова, Донбасу [6].

У 1873 р. була відкрита Лозово-Севастопольська залізниця і з нею було встановлене перевезення пошти у супроводі роз' їзних чиновників до Сімферополя. У зв'язку з цим поштовий департамент доручав всім поштовим установам: просту письмову кореспонденцію і газети, які були адресовані на станції Лозово-Севастопольської залізниці, відправляти через поштові вагони від Лозової до Сімферополя і в зворотному напрямку; страхову кореспонденцію направляти у всі поштові установи, які знаходилися при даній залізниці. До того ж страхова кореспонденція, яка направлялася з Одеси до Сімферополя, повинна була пересилатися в спеціально призначених для цього сумках [7].

У 1869 р. було організоване Управління перевезення пошти залізницями і в зв'язку з цим почалося створення при залізничних станціях поштових відділень [8].

Поштові статути і звід урядових розпоряджень за 1857-1880 рр. розповідають про розподіл ліній залізниць по ділянках (відділах) управління перевезення пошти. На території України функціонували четвертий, п' ятий і дев'ятий відділи управління [9].

До четвертого відділу були віднесені лінії Харків - Курськ, Харків - Ростов, Лозова - Севастополь,