УДК 94 (477)

Хрящевська Л.М., Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського

Процес заснування німецьких колоній та їх господарська діяльність на Півдні України (60-ті роки ХУІІІ ст. - 1917 р.)

Висвітлюються процеси заселення південних причорноморських і приазовських районів України німецькими колоністами. Робиться спроба довести створення агропромислового комплексу, який здійснював виробництво сільськогосподарської продукції.

The process of populating by German colonists southern Black Sea seaside and Sea of Azov seaside regions of Ukraine is examined. There is an attempt to prove the agricultural complex which was carrying out the production of agricultural production.В сучасній історичній науці надзвичайно актуальною залишається проблема розвитку національних меншин на території України, зокрема німецьких колоністів, які поселилися у Північному Причорномор'ї та Приазов'ї на межі ХУІІІ-ХІХ століть.

Питаннями заселення Півдня України займалися Д.Багалій, О.І.Дружиніна, К.Е.Ліндеман, А.Скальковський [1]. Огляд етнічних груп наводиться В.Тянь-Шанським [2], який дає позитивну оцінку, особливо німецьким колоністам, хоча в цілому відмічає другорядну роль іноземного освоєння Півдня. Побічно торкався історії заселення регіону М.Грушевський, який засуджував політику царського уряду, запрошуючи іноземних колоністів, обмежував українську колонізацію [3]. Активно розгорнулась робота по вивченню німецьких колоній в наш час (І.М.Кулінич, В.І.Наулко, М.Дмитрієнко, ДТабачник, Б.Чирко, С.І.Боби- льова, Н.В.Осташева, К.С.Лях та ін. [4]), але окремі питання, зокрема їх господарського життя й досі вивчені ще недостатньо.

Тому автор, зупинившись на заснуванні і розвитку німецьких колоній з 80-х рр. ХУІІІ ст. до 1917 р., ставить завданням розглянути їх діяльність у галузі сільського господарства.

Перші німецькі переселенці прибули в Україну вже наприкінці 60-х років ХУІІІ ст. У 1789 р. була заснована лютеранська колонія Йозефсталь в Новомосковському повіті Катеринославської губернії, а також колонії Рибальськ і Ямбург [5].

Протягом 1803-1805 рр. у Маріїнській окрузі біля Одеси було засновано 10 колоній, в Херсонському повіті Херсонської губернії в 18081818 рр. з'являються ще 11 [6]. Швидкими темпами відбувався процес заселення колоністами Таврійської губернії. В 1805 р. у Феодосійсько- му повіті було засновано 4 колонії. З 1805 р. по 1811 р. Сімферопольському повіті виникло 3 поселення, Бердянському повіті в 1804-1822 рр. поселяни-меноніти заснували 27 колоній. До 1917 р. по річці Молочній на її притоках існувало вже 60 менонітських поселень [7]. У 18321842 рр. в Мелітопольському повіті існувало 33 євангельсько-лютеранські та католицькі колонії. Ще 4 лютеранські колонії виникли в Бердянському повіті в 1822-1831 рр. [8].

Процес заснування іноземних поселень у той час відбувався і в сусідній Катеринославській губернії. Так, у 1822-1833 рр. в Маріупольському повіті було засновано 4 менонітські, а також 11 лютеранських і 5 католицьких колоній. З 1823 до 1842 рр. там виникло ще 12 колоній євангелістів-лютеранів [9].

З наведених вище прикладів бачимо, що процес заснування й розвитку німецьких колоній на Півдні України відбувався досить швидкими темпами. Якщо в 20-х роках ХІХ ст. у Херсонській губернії існувало 40 поселень німецьких колоністів, яким належало 182,7 тис. десятин землі, Таврійській - 50 поселень і 222,9 тис. десятин, Катеринославській - 26 поселень і 71,5 тис. десятин землі [10], то в 1915 р. у Херсонській губернії німецькі та австро-угорські піддані мали 987,2 тис. десятин землі (з них 805,3 тис. десятин на приватному праві й 181,3 тис. десятин надільної землі) [11]; в Таврійській губернії існувало 329 німецьких колоній, які володіли 519773 десятинами землі, Катеринославській - 233 колонії з 282827 десятинами землі [12].

Головним заняттям поселенців-власників (колишніх колоністів) було сільське господарство, причому переважно рільництво. Серед причин такої спеціалізації можна визначити як наявність великої кількості родючих земель, придатних саме для рільництва, так і те, що з початку XIX ст. в Херсонську губернію допускалися переселенці, які мали хист саме до землеробства і мали певні навички його ведення.

На надільних, приватних і орендованих землях колоністи вирощували переважно зернові культури. Наприклад, в Ананіївському повіті сіяли жито сортів "альпійське", "шампанське", "саксонське", озиму пшеницю "банатку", "звичайну польську", "остисту", "сандомир- ську" (причому головним товарним продуктом була ярова пшениця, яка на початку XX ст. займала більше половини посівних площ. Наприклад, у 1904 р. в процентному співвідношенні зернових і технічних культур її частка складала в старих колоніях 54,57% (озима - всього 1,51%; далі йшли ячмінь (19,39%), жито (14,39%) та овес (6,59 %). Кукурудза і просо становили всього 2,28 і 0,01% загальної площі посівів. З технічних та кормових культур садовили картоплю, сіяли льон, причому останній в Одеському повіті вирощувався майже виключно на полях колоністів [13]. Таке співвідношення посівних площ, зайнятих сільськогосподарськими культурами було стабільним і лише інколи змінювалося на користь тих чи інших культур. Так, у 1905 р. збільшилася частка жита за рахунок посівів ярової пшениці та ячменю: пшениця становила 51,92 % (озима - 1,98 %), ячмінь - 18,91 %, жито - 17,26 % [14]. В колонії Ландау, наприклад, співвідношення посівів зернових культур у 1873 р. було: ярова пшениця - 38 %, ячмінь - 22 %, овес - 16 %, озиме жито - 14 %, озима пшениця - 10 % [15].

Відрізнялися господарства забезпеченістю робочою худобою і сільськогосподарським реманентом для обробітку землі. В 1907 р. в колоніях Одеського повіту з 7203 господарств 1211 мали