економіці відбувалися стабілізаційні процеси, формувалися передумови поступового зростання. У країні утверджувалася стабільна політична ситуація.
Разом з тим існували суттєві проблеми, які вимагали якнайшвидшого й ефективного вирішення.
В перші роки незалежності, за президентства Л.М.Кравчука, влада досить добросовісно шукала ринкові важелі управління соціально- економічним розвитком. Позаяк ці пошуки скінчилися невдачею, вже за президентства Л. Д. Кучми почалося поступове повернення до адміністративно-командної системи.
Низка ринкових законів в економіці викликала до життя бурхливий розвиток підприємницької ініціативи населення. До другої половини 90-х pp. XX ст. швидкими темпами розвивався як великий, так і середній та малий бізнес. Але поступово конкурентна боротьба, а ще більше - тиск державних владних структур, від податкових інспекцій до пожежників, призвели до згортання середнього та малого бізнесу. Незважаючи на зростання кількості малих підприємств, переважна більшість їх ледве зводили кінці з кінцями. Тим часом великий бізнес зрісся із владою і в переносному, і в прямому сенсі. Люди великого бізнесу прийшли до влади на всіх рівнях, аж до Верховної Ради, уряду та адміністрації Президента.
Відповідно, послідовно відстоюючи інтереси великого бізнесу, влада намагалася вирішувати державні проблеми за рахунок бізнесу середнього та малого, а також пересічних громадян. Окремі заяви про підтримку середнього та дрібного приватного власника, зроблені, вочевидь, під тиском Заходу, залишились добрими побажаннями. Деякі міри, прийняті для подолання його беззахисності перед диктатом влади, як, наприклад, Указ Президента № 817/1998, що зобов'язував державні органи попереджати підприємства про документальну перевірку за 10 днів, фактично, ігнорувалися на місцях.
Зростали кількість і апетити перевіряючих структур. Процвітала компанійщина у їх роботі. Вона була пов' язана, передусім, з тим, що не діяли ринкові механізми наповнення бюджету. Крім того, час від часу Захід ставив надання чи ненадання чергового траншу кредиту, застосування чи незастосування санкцій проти України тощо в залежність від успіхів у боротьбі з "тіньовою економікою". А владні структури, відповідно, організовували чергову кампанію боротьби з нею на місцях, що знову ж таки стосувалося, головним чином, тих середніх та малих підприємств, приватних підприємців, які були справними платниками податків.
З початку XXI ст. вказана недолуга практика почала набувати гіпертрофованих розмірів. До неї залучилися центральні органи влади. Вочевидь, "останній час" середнього та малого бізнесу, а водночас і кінець надії народу на заможне життя, у кожній країні настає тоді, коли на дрібного власника звертає своє пильне око власник великий, якому стає або тісно, або голодно. Фінальна ж частина трагедії тим коротша, чим більше пов'язаний великий власник із владою, і чим менше конституційних гарантій недоторканості у дрібного власника. Саме така ситуація й склалася в Україні.
Взагалі, держава зміцнювала, головним чином, не "горизонтальні" зв'язки з громадянським суспільством, як того вимагала прийнята нею теоретична модель, а "вертикаль влади", що вело до відродження командно-адміністративної системи. У 2003 р. планувались та здійснювалися масові виїзди в конкретні області представників центрального апарату Державної податкової інспекції та податкових органів всіх регіонів України, як було оголошено, "для надання практичної допомоги" відповідним місцевим органам у збиранні податків та поповненні бюджету [28]. Згідно з угодою від 26 травня цього ж року, Держдепартамент фінансового моніторингу і Генеральна прокуратура України за посильної участі Нацбанку розгорнули широке співробітництво щодо питань держфінмоніторингу сумнівних банківських операцій. Вони виконували Закон України "Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом" [29]. В липні 2003 р. Верховна Рада прийняла закон, який заборонив журналістам використовувати конфіденційну інформацію та інформацію, котра є власністю держави. Він викликав різку критику з боку Європейського союзу та Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) [30].
Звісна річ, і поповнення бюджету, і боротьба з "тіньовою економікою", і збереження державної таємниці - святі речі. Але немає також сумніву, що в умовах перехідного періоду прийняття подібних рішень та законів вже викликало і ще викличе масу зловживань з боку держ-
Література
Gellner Ernest. Conditions of Liberty: Civil Society and its Rivals. - London: Penguin, 1994. - 225 p.
Кін Дж. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення / О. Грищенко. (пер. з англ.) - К.: К.Т.С., 2000. - 319 с.
Кін Дж. Демократия и гражданское общество / Пер. с англ.; послесловие М.А. Абрамова. - М.: Прогресс
Традиция, 2001. - 400 с.
Арато Э., Коэн Дж.Л. Гражданское общество и политическая теория / Пер. с англ.; Общ. ред. И.И Мюрберг. - М.: Весь Мир, 2003. - 784 с.
Сіренко В.Ф. та ін. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / HAH України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: Логос, 1997. - 124 с.
Пасько І., Пасько Я. Громадянське суспільство і національна ідея. Україна на тлі європейських процесів: Компаративні нариси. - Донецьк: Схід, ви- давн. дім, 1999. - 83 с.
Патей-Братасюк М., Довгунь Т. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України. - Тернопіль: Мандрівець, 1999. - 254 с.
Розбудова громадянського суспільства в Україні (історико-політичне дослідження) / Л.Ю. Беренштейн, В.А. Моргун, О.П. Реєнт. та ін.; Вст. стаття В. А. Смолія. - К.: Національна Академія Наук України, Інститут історії України та ін., 1999. - 256 с.
Луговий В., Князев В. Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи.
К.: УДАУ, 2001. -