розуміючи під ним, насамперед, практичні завдання розбудови економіки країни. Цілком зрозуміло, що враховуючи місце і аудиторію (майже виключно селянство) мова при цьому йшла насамперед про проблеми розвитку сільського господарства, а не промисловості. Адже це були не схоластичні пропагандистські заходи загального характеру, до яких так звикли партійні лідери того часу з їх неодмінним «глобалізмом» і закликами до вирішення справ «у всесвітньому масштабі». Масові заходи сільськогосподарської кооперації у повній відповідності з практичними принципами її функціонування були, насамперед, спрямовані на виконання цілком конкретних, практично-господарських завдань задля вирішення яких вони й проводились. Тож цілком зрозуміла «аполітичність» цих зібрань, яка стала справжньою «притчею во язицех» в інформаціях, повідомленнях, оглядах місцевих органів ДПУ до ЦК КП(б)У. Слід, однак, зазначити, що звично- прохідні звинувачення в «куркульсько-петлюрівському» характері культурно-масових заходів сільськогосподарської кооперації відображали одну з причин мало прихованої ворожості до неї з боку владної верхівки партійних та репресивних органів.
Не меншу настороженість викликав успішний характер заходів, які вона провадила і, передусім, їх масовість. Саме ця обставина, масовість, найбільше непокоїла владних функціонерів. Непокоїла тому, що разюче відтіняла штучний, заорганізований і, незважаючи на всі старання влади, дуже кволий, політично відверто анемічний характер малолюдних зібрань, на яких виступали штатні, ідеологічні пропагандисти. Втомлене безкінечними пропагандистськими кампаніями, селянство просто ігнорувало такі пустопорожні заходи.
Найбільш чисельними й масовими заходами сільськогосподарської кооперації були лекції. Їхня кількість постійно збільшувалася. Зростала не лише кількість товариств, що проводили лекції, але й загальна кількість лекцій. Так, якщо у 1924/25 р. одне товариство провело в середньому 5 лекцій, то наступного 1926/27 р. - вже 8,2. Також збільшилася кількість лекцій, які проводила союзна ланка сільськогосподарської кооперації. За той же період пересічний райсільгоспсоюз збільшив кількість проведених ним лекційних заходів із 168 до 294 [7].
Найкраще лекційна робота була налагоджена кооперацією Правобережжя. Товариства інших регіонів України значно менше приділяли уваги цьому виду масової роботи. Натомість на Лівобережжі лекційну роботу проводила більша кількість союзів, ніж у інших регіонах. Існування таких показників залежало, перш за все, від переваги в окремих регіонах тих чи інших спеціалізованих кооперативних союзів. Так, на Правобережжі міцною була буряківнича кооперація, активісти якої вживали енергійних заходів щодо розвитку культурно-освітньої кооперативної роботи серед широких верств навколишнього селянства. Так, 1926/27 р. системою буряківничої кооперації було влаштовано 10 336 лекцій, або по 500 лекцій на один союз. Для порівняння можна, наприклад, привести показники роботи скотарсько-молочної кооперації. Згідно з даними звітів, за 1926/27 р. її союзами було влаштовано лише 2624 лекцій [8].
Цікавою й дієвою формою роботи «Буряко- спілки» було облаштування при спеціалізованих буряківничих товариствах добре обладнаних агрокабінетів. Їх облаштування вимагало досить значних витрат, однак правління товариств не шкодувала на це коштів, оскільки, дивлячись наперед, добре знали, що ці витрати неодмінно окупляться вагомою прибавкою врожаїв і цукристості коренів, а отже, і доходів селян- кооператорів, що в підсумку позитивно впливало і на економічний стан самих товариств. Восени 1928 р. при спеціалізованих буряківничих товариствах працювало вже 235 добре, не для «галочки», обладнаних агрокабінетів, при яких постійно чергували підготовлені агропрацівники. Про обладнання цих кабінетів свідчать такі дані: вони мали 221 діапроектор та 36,4 тис. діапозитивів для них, книжковий фонд становив 32 тис. примірників спеціальної літератури, тобто майже по 150 примірників на 1 кабінет. Вони були обладнані також 3 тис. колекцій та моделей, мали 3,5 тис. картограм і діаграм [9].
Слід підкреслити, що агропрацівники бачили своїм завданням не лише розповісти селянам про новітні досягнення агрономічної науки, але й досягти того, щоб кожен господар твердо засвоїв конкретні практичні прийоми роботи. Тому ще одним напрямком піднесення культури сільськогосподарського виробництва стала наочна передача селянам навичок ефективного догляду за посівами. З цією метою вже восени 1927 р. в системі «Бурякоспілки» було закладено 957 колективних дослідів на предмет виявлення більш раціональних систем вирощування цукристих. У наступному 1928 р. їх кількість збільшилась до 1031. Разом із проведенням порівняльних дослідів агрокабінети організовували зразкові ділянки, де кожна технологічна операція, починаючи від осінньої оранки й закінчуючи буртуванням і транспортуванням буряків, проводилась найбільш доцільним способом [10].
Варто при цьому зазначити, що зона активної діяльності спеціальної системи цукробуряківничої кооперації «Бурякоспілка» - Правобережжя прямо накладалась на територію, яка в добу української революції (1917-1921 рр.) була основною опорою Української народної республіки. Селянство цієї місцевості, де живі були традиції козаччини, великого Кобзаря, про що прямо свідчить його набагато енергійніша, порівняно з іншими регіонами, участь у національно-демократичній боротьбі, особливо цікавилось «живим» не заформалізованим звертанням до них. Позитивні зрушення в розвитку культурно-освітньої роботи, від агітаційних до практичних заходів, сталися в 1927/28 рр. Так, порівняно з попереднім роком значно зросло проведення сільськогосподарських і кооперативних виставок, зріст на 128 %, екскурсій - на 710 %, проведення кооперативних свят - на 234 %.
З другої половини 20-х рр. сільськогосподарська кооперація почала досить швидкими темпами розвивати використання таких нових і ефективних форм культурно-освітньої роботи як радіо та кіно. Слід зазначити, що інші суб'єкти культурно-освітньої роботи навіть у кінці 20-х рр. ці засоби використовували досить рідко, а якщо і використовували, то недостатньо ефективно. Сільськогосподарська кооперація, як правило союзного
