На перших етапах розвитку вечірок, вистав і свят кооперативні сільськогосподарські товариства проводили дещо менше у порівнянні з лекціями. Адже для їхньої організації необхідні були не лише придатні приміщення, обладнання, костюми, атрибути тощо, але й спеціально підготовлені кадри, яких на той час на селі ще бракувало. У цілому в Україні, наприклад у 1925/26 р., у середньому на один союз було проведено 85 виставок та 42 екскурсій (на Лівобережжі відповідно 56 і 32, на Поліссі - 12 і 9 й у Степу - 2 і 0). Вечірки влаштовували лише 3,9 % союзів України, вистави - 6,5 %, свят - 29,45 % товариств. По районах найбільший відсоток товариств, що влаштовували ці культурно-масові заходи, зафіксовано на Правобережжі та на Лівобережжі [5, с. 83]. Отже, масова робота значно краще була організована в районах, які традиційно відзначались більш високим рівнем суспільно-політичної свідомості селянства, що і знаходило своє відображення у його підвищеній громадській активності.

Серед вищеназваних заходів кількісно виділялися дуже популярні на той час серед селянства сільськогосподарські та кооперативні виставки. У цілому, за своїм характером та організацією вони були дуже живими, яскравими й нагадували якесь феєричне народне дійство, в якому поряд із демонстрацією племінних тварин, добірних снопів жита й пшениці, меду, породистих курей, гусей та індиків, велетенських гарбузів і цукрових коренів знаходилось місце і для конкурсів пісні, танцю. Сільські ремісники демонстрували гончарні вироби, барвисті килими, інші предмети домашнього вжитку. Разом із тим, слід зазначити, що проведення виставок вирізнялося якісним показником щодо ефективності популяризації кооперативного руху й підвищення продуктивності селянських господарств.

Необхідно зауважити, що через ряд причин, селянство залишалося ще досить консервативним у ставленні до способів ведення сільськогосподарського виробництва. З огляду на це, фахівці сільськогосподарської кооперації шляхом проведення виставок прагнули продемонструвати переваги тих чи інших нових методів обробітку ґрунту, догляду за худобою, переробки сільськогосподарської сировини тощо. Крім того, культурно-освітня робота у формі виставок поєднувалася з громадсько-політичним вихованням селянства. Демонстрація досягнень сільського господарства й промисловості, зокрема сільськогосподарського машинобудування, представляла нові, більш прогресивні способи ведення господарства, а отже, швидкого й реального підвищення добробуту селянства не шляхом міфічної «світової революції», а шляхом реального підвищення рівня культури господарювання.ЛІТЕРАТУРА

Огурцов М. Культурно-освітня робота системи сільськогосподарської кредитової кооперації України / М. Огурцов // Коопероване село. - 1927. - № 4-5. - С. 61.

Там само. - С. 61-62.

Там само. - С. 64.

Сільський господар. Відчит за 1927-1928 операційний рік. - Х.: Сільський господар, 1928. - С. 39.

Сільський господар. Відчит за 1926-1927 операційний рік. Ч. 2. - Х.: Сільський господар, 1927. - С. 17.

Зарудний С. Культурно-освітня робота с.-г. кооперації 1925-26 року / С. Зарудний // Коопероване село. - 1927. - № 13. - С. 82.

Сільський господар. Відчит за 1926-1927 операційний рік. Ч. 2. - С. 17.

Там само.

Річний звіт системи бурякової кооперації за 1928 рік. - X.: Укрбурякосоюз, 1929. - С. 67.

Там само. - С. 57.

Зарудний С. Вказ. праця. - С. 83.