Талант історика і публіциста переплітався із любов' ю до пісенного мистецтва. Ілля Гаврилович був глибоко закоханий в українську народну пісню і саме тому бере активну участь в утворенні чоловічої народної капели Ужгородського університету "Боян", в якій він співав понад десять років. Професор Шульга був завжди в гущі життя університету, добрим порадником студентської молоді, умілим керівником молодих науковців та аспірантів [19].

Один із учнів Іллі Гавриловича доктор історичних наук, професор, академік Української академії історичних наук Микола Іванович Бу- шин слухав захоплюючі і змістовні лекції Шульги в Ужгородському національному університеті у 1960-1965 роках. Він згадує: "Добре пам'ятаю перші зустрічі з Іллею Гавриловичем. Зайшов у аудиторію високий, статурний, підтягнутий, завжди привітний, але в той же час вимогливий. З кожною лекцією він вражав студентів своєю глибиною історичного викладу. Його лекції зачаровували студентів, бо це було справді живе спілкування з історичною наукою" [20].

Він мав хист розпізнавати здібності студентів, умів заглядати у найпотаємніші куточки людської душі. Скромність, простота, принциповість, працелюбність і вимогливість, в першу чергу до себе, - такі риси характеризували професора І.Г.Шульгу.

З вересня 1972 року науковець очолив кафедру історії СРСР і УРСР Вінницького педінституту. Сюди він приніс дух академічної науки, тут продовжував розквітати талант ученого і педагога. У цей період він зробив великий внесок у вивчення історії Поділля - брав участь у роботі краєзнавчого товариства "Поділля", Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка [21]. В 1981 році Іллі Гавриловичу було присвоєно звання "Заслуженого працівника вищої школи і наукових установ" [22].

Працюючи у Вінницькому державному педінституті, науковець не втрачає зв'язків з Ужгородським державним (нині - національним) університетом. Він читав студентам спецкурси, допомагав молоді у науковій роботі, брав участь у наукових конференціях, що проходили на базі університету, неодноразово запрошувався головою державної екзаменаційної комісії історичного факультету.

І.Г.Шульга був консультантом у написанні докторських дисертацій викладачів В.Є.Задо- рожного і О.С.Мазурка, які успішно захистили дисертації і стали професорами. Вихованці вченого гідно продовжують почату ним справу дослідження маловідомих питань історії Закарпаття XVIII-XIX століть.

З початком процесів демократизації і національного відродження наукові інтереси Іллі Гавриловича значно розширилися. Доступ до архівних матеріалів, що раніше були під грифом "Совершенно секретно", дав Іллі Гавриловичу великий поштовх до нових досліджень, відкрив нові можливості для вченого.

У вересні 1990 р. Ілля Гаврилович бере активну участь у роботі першого в Україні Міжнародного симпозіуму про голодомор 1932-1933 років. Спеціалісти в галузі досліджень даного питання з Європи, Сполучених Штатів Америки та Канади були присутні на симпозіумі. З ґрунтовною доповіддю тут виступає професор Шульга. Його матеріали зацікавили учасників симпозіуму і увійшли у Народну книгу-меморіал [23]. З- під його пера виходять дослідження з цього питання [24].

Проаналізувавши велику кількість різноманітних джерел, виявивши особливості соціально-економічної політики тодішнього уряду на селі, Ілля Гаврилович малює неспотворену картину життя селян в роки голодоморів. Мовою офіційних документів промовляють до нас жахливі факти того часу. Своєрідність цих документів у тому, що вони перегукуються зі спогадами очевидців, серед яких був і Ілля Гаврилович, їхній погляд перейшов з нами у нове тисячоліття, як закарбована пам'ять про пережите лихо.

У 1993 р. Ілля Гаврилович завершив монографію, яка, на жаль, побачила світ після його смерті. Причому історик написав не спогади, а справді наукову працю. "У цій книзі, писав Ілля Шульга, - до тебе промовляють документи: офіційні (державні, партійні, статистичні) і особисті (листи, спогади)" [25]. Більшість з них автор розшукав у вінницьких архівах, зокрема у тих архівних фондах, які довгий час вважалися закритими, спеціальними, або секретними. Документи беззаперечно стверджують, що голодомор 1932-1933 років, як і голод 1947 року, був злочином партійно-радянської влади та соціалістичного господарювання [26].

"І щоб ніколи не повторився голодомор, пам'ятаймо про пережите, шануймо рідну землю і всіх, хто дає їй раду, працею і мудрістю зміц-

Література

Бушин М.І., Товстопят Л.М. Наукова спадщина І.Г.Шульги // Український селянин: Збірник наукових праць. Випуск 4. - Черкаси, 2002. - С. 46-49; Бушин М.І., Товстопят Л.М. Висвітлення питання голодоморів радянської доби в Україні професором І.Г.Шульгою // Донецький національний університет. Історичні і політологічні дослідження. - 2002. - № 2 (10). - С. 35-41.

Бушин М. І. Черкаський край в особах. 1941-2001. Лисянщина. Кн. 1. - Черкаси: Відлуння-Плюс, 2002.

352 с.; Задорожній В., Вереш М., Олашен М. Ілля Шульга // Педагоги-науковці. Ч. 2. - Ужгород, 2000.

С. 140-142.; Троян М. Професор-комуніст // Радянський студент. - 1971. - 3 вересня.

Бушин М.І., Товстопят Л.М. Наукова спадщина І.Г.Шульги. - С. 46.

Шульга І.Г. Голод на Поділлі. - Вінниця: Континент-ПРИМ, 1993. - С. 200.

Троян М. Вказ. стаття.

Часто П.В. З минулого беремо вогонь // Закарпатська правда. - 1971. - 3 серпня.

Задворний В. Він живе, бо ми пам'ятаємо про нього // Шульга І.Г. Гірка правда: Нарис з історії подільського селянства 1920-1932 років. - Вінниця: ВАТ "Віноблдрукарня", 1997. - С. 4.

Там само.

Часто П.В. Вказ. стаття.

Там само.

Задворний В. Вказ. праця. - С. 4.

Развитие товарного производства и торговли на Левобережной Украине во второй половине XVIII века: Автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02 - история СССР / АН УССР. Институт истории. - К., 1954. -