Однак усупереч усім попереднім припущенням ретельний аналіз значної кількості партійно -профспілкових документів переконує нас у тому, що в перші роки хрущовської доби "червоні кутки" повною мірою не виконували покладеної на них функції. Так, на зборах активу професійних спілок Херсонської області голова місцевкому Херсонського вантажного парку змушений був визнати, що колектив автопарку не має приміщення для проведення політично-масової роботи, тому робітники вимушені проводити її прямо на подвір'ї серед автомобілів [10]. Значна частина "червоних кутків" передавалась для використання під житло. У Сталінській області, наприклад, для цих потреб у гуртожитках було зайнято 350 "червоних кутків", а понад тисячу, що діяли, у своїй більшості працювали незадовільно [11]. Ці заклади часто перетворювали у кімнати для проведення оперативних нарад та поточних адміністративних заходів, як, наприклад, у "червоних кутках" заводу "Дніпросталь" м. Запоріжжя [12].

Поступово такі підходи призвели до скорочення чисельності червоних кутків на підприємствах та в гуртожитках й, відповідно, до послаблення ідеологічного впливу на трудящі маси. Саме тому відразу ж після XX з'їзду КПРС у червні 1956 року ВЦРПС на цей стан відреагува- ла постановою "Про завдання профспілкових організацій щодо покращення виховної та куль- турно-масової роботи серед трудящих", яка зобов'язувала профспілкові організації "покращити культурно-масову роботу безпосередньо на підприємствах" та "вжити заходів щодо розширення мережі "червоних кутків", створити їх на кожному підприємстві, будівництві, в радгоспі, МТС, у кожному великому гуртожитку" [13].

Кількісні показники зрост;

р Кількість Темпи зростання

„кутків" (тисяч) (у %)

21 147

23 019 8,1

23 663 2,7

23 757 0,4

Зазначимо, що у зв'язку з тим, що сукупних даних про кількість "червоних кутків" за 1956 р. в архівних матеріалах нами не виявлено, у своєму аналізі ми відштовхувались від даних за 1955 р., в якому їх налічувалося біля 20 000 [16]. Отже, з 1955 до 1957 року включно значного збільшення кількості цих культурно-виховних закладів не простежується. У зв'язку з цим звертають на себе увагу два кількісних стрибки: у 1958 та у 1961 pp. Стимулюючими факторами їх чисельного зростання у першому випадку став Всесоюзний огляд закладів культури профспілок [17], у другому - загальний огляд "червоних кутків", проведений у 1962 р. На думку його організаторів, він мав "сприяти посиленню ролі "червоних кутків" у підвищенні комуністичної свідомості робітників та службовців, їх трудової та політичної активності..." [18].

У результаті огляду кількість лекцій, доповідей, бесід у "червоних кутках" було збільшено більш ніж у 1,5 раза. За матеріалами XXII з'їзду КПРС, тільки в Харківській області було прочи-

Пояснення таких рішучих вимог стосовно розширення числа цих осередків партійної пропаганди дають дослідники, які посилення ідеологічного впливу з боку партії пояснюють необхідністю утвердження нової влади. На цій обставині, зокрема, наголошує В.М.Докашенко, який стверджує, що нова команда обійняла владу у такий спосіб, який за своїм змістом мало чим відрізнявся від перевороту, тому вона потребувала підтримки широких верств населення. Без такої підтримки неможливе існування будь-якої влади, у тому числі й тоталітарної [14]. Однією з форм залучення мас до підтримки влади й були червоні кутки. Нижче наведена таблиця, яка дає можливість Пересвідчитись у досить швидких темпах зростання мережі цих профспілкових закладів [15].

мережі "червоних кутків"

^оки Кількість Темпи зростання

„кутків" (тисяч) (у %)

27 885 14,7

28440 1,2

30 000 5,3

32 000 6,2

тано 5670 лекцій та доповідей, якими було охоплено 268 тис. осіб. До початку огляду при "червоних кутках" нараховувалося 377,7 тисяч учасників художньої самодіяльності, а після огляду - 770,8 тисяч. Усього під час огляду по республіці було дано 102 тис. концертів, якими було охоплено 10 мільйонів глядачів [19].

Основним завданням ідеологічної роботи профспілок у цей період стало роз'яснення трудящим Програми КПРС, а також доповіді М.С.Хрущова на XXII з'їзді партії [20]. Те, що партія і профспілки були зацікавлені у розширенні мережі "червоних кутків", стає очевидним при огляді постанов ЦК КПРС даного періоду. Так, якщо в постанові від 17 грудня 1957 р. "Про роботу професійних спілок СРСР" першочергове значення надавалося клубам та бібліотекам, а "червоні кутки" відносилися до "інших культур- но-просвітницьких закладів" [21], то вже в постановах "Про стан та заходи покращення масово -політичної роботи серед трудящих Сталінської області" (1959) [22], "Про чергові задачі ідеоло- пчної роооти партії (1963) [23 J вони постають одним з рівноправних профспілкових виховних закладів та важливих центрів масово-політичної роботи.

Час від часу профспілковим керівництвом порушувалось питання про необхідність вироблення нового положення про "червоні кутки". У I960 р. цю думку висловив завідувач культмасового відділу Укрпрофради В.Сафонов [24]. Але розробка і прийняття зазначеного положення завершилося лише після відставки М.С.Хрущова.

В діяльності "червоних кутків" провідне місце займали лекції, бесіди, читання, доповіді, тематичні вечори, зустрічі з передовиками виробництва, робота гуртків художньої самодіяльності та діяльність агіткультбригад. В останні роки "відлиги" частішим стало виставляння стендів технічного прогресу, регулярніше стали проводитись школи передового досвіду та заняття філій університетів культури.

Поступово ідеологічний тиск з використанням "червоних кутків" наростав. У 1959 р. постановою ЦК КПРС "Про стан та заходи щодо покращення масово-політичної роботи серед трудящих Сталінської області" профспілковим керівникам з метою покращення масово- політичної роботи серед робітників ставилося в обов'язок регулярне відвідування нічних