УДК 947.7 + 378.4 (09)

Одеський національний університет ім. І.І.Меч-

Самойлов О.Ф.

никова

З досвіду проведення випускних іспитів в університетах України у другій половині ХІХ ст.

Стаття присвячена розгляду практики організації та проведення випускних іспитів в університетах України ІІ половини ХІХ ст.

The article is devoted to the practice of organization and holding final examinations in Ukrainian Universities in the second half of the XIX century.Чимало аспектів історії університетської освіти в Україні другої половини ХІХ ст. до сьогодні ще не стала предметом комплексного спеціального дослідження ні у вітчизняній, ні в зарубіжній історіографії.

В дореволюційну добу в працях, присвячених тим чи іншим сторонам діяльності університетів, простежується протиборство двох підходів - проурядового консервативного та опозиційно -ліберального. Такі представники ліберально-демократичного табору, як К.Д.Кавелін, В.І.Вернадський, П.Г.Виноградов, Б.Б.Глин- ський [1] та ін., пояснювали стан університетської освіти в різні періоди характером верховної влади та змістом того чи іншого університетського статуту. Праці ж С.В.Рождественського, П.Фрелюдіна [2] та ін., які представляли консервативно-монархічний напрямок, відрізнялись описово-апологетичним характером. Однак такий важливий аспект навчального процесу в університетах, як проведення вступних, перевідних та випускних іспитів, форм поточного контролю знань студентів фактично опинився поза увагою майже всіх авторів.

У даній статті робиться спроба простежити організацію проведення випускних іспитів в університетах України у другій половині ХІХ ст.

Порядок випускних іспитів у кожному університеті регламентувався правилами перевідних і випускних іспитів, які за вимогами до претендентів на ступінь кандидата [3] відповідали положенню про присвоєння вчених ступенів, що діяли з 1840-х років.

Випускні іспити включали всі факультетські предмети, а також ті додаткові, які вивчалися на останньому курсі. До складу екзаменаційної комісії входили декан факультету, професор, що викладав даний предмет, і, принаймні, два члени факультету, які призначалися по черзі. За відсутності декана його місце займав старший з присутніх членів факультету. Професори, що призначаються по черзі від факультету, у разі неможливості бути присутнім на іспиті були зобов'язані сповістити про це декана, який включав в комісію наступного по черзі члена факультету.

Хід проведення випускних іспитів (підготовка білетів, сам процес іспиту) був практично таким же, як і на перевідних з курсу на курс. Після закінчення сесії на факультеті (або у відділенні) складалася відомість із зазначенням отриманих кожним із студентів балів з усіх факультетських предметів, загальної їх суми і "середнього виводу", а також відміток з додаткових дисциплін, одержаних як на останньому курсі, так і раніше. У цій відомості в особливій графі робилася позначка із зазначенням рішення факультету про присвоєння звання "дійсного студента" або ступеня "кандидата". Копії цих відомостей за підписом декана і секретаря факультету подавалися на затвердження ради факультету, яка, у свою чергу, представляла на затвердження попечителя учбового округу кандидатури молодих людей, удостоєних ступеня кандидата.

При присудженні ступеня кандидата або звання дійсного студента враховувалися тільки оцінки з факультетських предметів, одержані на остаточному випробуванні, а бали з додаткових предметів лише вносилися в атестат.

Випускники, що мали нижче, ніж чотири бали з богослов'я, не могли претендувати на ступінь кандидата, а менше трьох - на звання дійсного студента. Особи, що бажали перескласти цей предмет з метою одержати вищу оцінку, подавали про це прохання на ім' я ректора.

Відповідно до правил звання дійсного студента удостоювалися молоді люди, які за підсумками випускних іспитів мали середній бал не нижче, ніж 3 У, а ступеня кандидата - 4 1А. Проте, навіть при такому "середньому виводі" особи, що одержали з якого-небудь факультетського предмета відмітку менше трійки, не могли претендувати ні на ступінь кандидата, ні на звання дійсного студента. У випадку, якщо подібна оцінка була тільки з одного факультетського предмета, а з інших той, що іспитується, "показав відмінні успіхи і... доброзичливістю та старанністю заслужив на особливу увагу факультету", то рада університету могла звернутися до попечителя учбового округу за дозволом на перескладання "після канікул або в інший час".

Ті ж з випускників, які раніше на одному з перевідних іспитів одержали відмітку менш "3" з додаткового предмета, але були переведені на наступний курс, підлягали перескладанню з цієї дисципліни при випускних іспитах.

Студентам, які не змогли задовільно витримати випускні іспити, надавалася можливість скласти їх повторно, але не раніше, ніж через рік; у разі потреби дозволялася і третя, але остання спроба, рік потому після другої; якщо й вона була невдалою, то студент вважався вибулим з університету без надання яких-небудь прав.

Для отримання ступеня кандидата претендент також повинен був представити письмову роботу з одного з факультетських предметів, тему для якої обирав самостійно або за допомогою викладача даної дисципліни. Після виконання роботи вона представлялася декану факультету і далі передавалося професору відповідної галузі науки. У разі потреби професор міг запросити автора роботи для співбесіди. Потім твір з думкою професора повертався в деканат для обговорення і ухвалення рішення. Якщо його якість признавалася незадовільною, то претендент міг представити другу роботу, але не раніше, ніж через три місяці. При несхвальній оцінці і цього твору автору присвоювалася не ступінь кандидата, а звання дійсного студента.

Звільнялися від обов'язку представляти особливий твір для отримання ступеня кандидата тільки "студенти, які при схвальній поведінці закінчили з