кримінального права і процесу, торгового і міжнародного права) проводилися іспити з семи предметів: римського, цивільного, кримінального, міжнародного права; цивільного, кримінального процесу; торгового права і процесу [21]. Вказані екзаменаційні відділи (комітети) складалися з члена екзаменаційної комісії по даному відділу, одного або двох інших членів комісії, що призначаються головою, і запрошених екзаменаторів (якщо вони були).
Відзначимо, що місце проведення іспитів призначалося попечителем учбового округу і могло знаходитися як в самому університеті, так і "в інших установах".
Попереднім етапом іспитів була перевірка представлених творів і робіт членами комісії (відповідно до спеціальності) і оцінка їх гідності відмітками: "незадовільно", "задовільно" і "вельми задовільно". Роботи, визнані рецензентами незадовільними, додатково розглядалися комітетом у складі трьох чоловік: члена екзаменаційної комісії, оцінюючого роботу, і двох інших, що призначалися головою; питання про допуск того, хто представив роботу до подальших іспитів вирішувалося більшістю голосів. Крім цього, на попередньому етапі комісія повинна була схвалити також представлені тими, які складали іспит, конспекти лекцій з предметів, обраних ними для додаткового іспиту.
Автори творів і праць, визнаних задовільними, підлягали співбесіді по їх змісту, під час якого члени екзаменаційної комісії могли переконатися, що робота дійсно виконана випробовуваним. У разі негативного рішення претендент не допускався до іспитів.
Особи, допущені після цього до іспитів, ділилися на групи (число яких встановлювалося головою комісії), кожній з яких, залежно від приналежності до конкретної екзаменаційної комісії, призначалися один або два дні для письмових відповідей на питання згідно програмі, що затверджувалася міністром народної освіти. Молоді люди, що не з' явилися на іспит (письмовий або усний) в призначений термін, втрачали право на продовження іспитів; відступ від цього правила комісія могла допустити лише "в особливо поважних випадках".
Питання для письмового іспиту виймалися "за жеребом"; у випадку, якщо на письмову частину іспитів відводилося два дні, конкретний розподіл предметів по днях обумовлювався правилами. Так, "Правилами іспитів в комісії фізи- ко-математичної по відділенню математичних наук" встановлювалося, що в перший день проводяться іспити з математики, а в другій - з механіки, фізики та астрономії [22].
Відзначимо також, що відповідно до тексту даних "Правил." кожен випробовуваний виймав тільки одне питання, з чого виходить, що в день, коли письмові іспити проходили з декількох предметів, він екзаменувався лише по одному, "вийнятому їм за жеребом" .
Письмова відповідь, на яку відводилося п' ять годин, виконувалася "під наглядом" одного з членів комісії, що призначався головою. Якщо випробовуваний відчував складнощі з підготовкою відповіді, то йому дозволялося не пізніше, ніж протягом тридцяти хвилин, узяти друге питання (але не більше). Використання тими, що складали іспит, яких-небудь посібників заборонялося, а винні в порушенні цього правила позбавлялися права продовжити іспити і могли бути допущені до нього тільки в наступний термін. Особи, повторно помічені в подібній провині (як на письмових, так і на усних іспитах), взагалі позбавлялися можливості іспитуватися в екзаменаційних комісіях, про що робилася відмітка на їх випускних університетських свідоцтвах.
Письмові відповіді розглядалися членами екзаменаційної комісії відповідно до їх спеціальності, а оцінка результатів робилася на рукописах тими ж словами, що і на творах: "вельми задовільно", "задовільно", "незадовільно". Відповіді, визнані рецензентами незадовільними, розглядалися і остаточно оцінювалися тим же порядком, що і твори, визнані незадовільними.
Випускники, які успішно завершили письмові іспити, допускалися до усних, що проводилися з інтервалами між окремими іспитами "в декілька днів за розсудом голови"; при цьому випробовувані знов ділилися на групи.
Конкретний розподіл предметів іспитів по днях (їх черговість) також регламентувався правилами; так, в тих же "Правилах іспитів в комісії фізико-математичної по відділенню математичних наук" було зазначено, що в перші два дні проводилися іспити з математики (перша і друга частини), а в інші три - відповідно з фізики, механіки і астрономії [23].
Як і на письмових іспитах, білети виймалися за жеребом; у разі потреби випробовуваний міг узяти ще один білет; крім того, в правилах підкреслювалося, що члени екзаменаційної комісії могли ставити і додаткові питання з даного предмету.
За результатами випускних іспитів диплом першого ступеня присуджувався особам, що мали не менше половини відміток "вельми задовільно" (при інших задовільних). Решта молодих людей удостоювалася диплома другого ступеня, але із обмовкою, що "незадовільна відмітка по одному з предметів лише в тому разі не перешкоджає видачі диплома другого ступеня, якщо той, що іспитувався, має в числі своїх відміток принаймні дві з позначенням "вельми задовільно"" [24].
Претендентам, що не витримали іспитів, поверталося їх випускне свідоцтво з позначкою про те, що його пред' явник екзаменувався в та- кий-то термін, але результат виявився негативним. Втім, ці особи мали право ще двічі проходити іспити з усіх предметів у встановлені екзаменаційні терміни (кожного разу не пізніше, ніж через рік після невдалого результату попереднього), причому в цих випадках представлення нового твору або роботи було не потрібне.
Відзначимо, що молоді люди, що одержали диплом другого ступеня, могли на загальних підставах повторити іспит для отримання диплома першого ступеня.
Про строгість, з якою проходили іспити колишніх вихованців університетів, свідчать матеріали звітів цих навчальних закладів. Так, під час іспитів у екзаменаційних комісіях університету Св. Володимира в 1880 році з 134 випускників незадовільні результати показав 31 чоловік, тобто практично