Підсумуємо результати. У перші роки свого існування радянська влада одним з першочергових завдань проголосила необхідність ліквідації дитячої безпритульності, що було виправданим з огляду на кількість "дітей вулиці". Були створені відповідні органи для вирішення проблеми, налагоджене фінансування. В процесі роботи було вироблено ряд доволі ефективних методів щодо ліквідації безпритульності: створення та діяльність громадських організацій допомоги дітям, дитячої соціальної інспекції, мережі інтернатних установ, превентивні заходи щодо запобігання виникнення цього явища, оздоровчі кампанії тощо. Однак в роботі ліквідаторських орга-

Література

Ніколаюк T. Соціальне забезпечення робітників України у 1929-1934 роках // Соціальний захист. - 1999. - № 3. - С. 74-76, Її ж. Функціонування деяких складових системи соціального захисту робітників України у 1934-1938 pp. //Там само. - С. 59-63.

Рожков О. Безпритульники // Родина. - 1997. - № 9. - С. 70-76.

Красный Николаев. - 1928. -30 вересня.

Отчет Николаевского окружного исполнительного комитета седьмому окружному съезду Советов за 1923-24 гг. - Николаев, 1924. - С. 87.

Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО), ф. P. 1175, on. 1, спр. 18, арк. 16.

Красный Николаев. - 1926. - 2 листопада.

Там само. -1925. -20 листопада.

Там само. -1923.-26 серпня.

Там само. -1923. - 10 жовтня.

Там само. -1923. - 13 листопада.

ДАМО, ф. P. 1175, on. 1, спр. 18, арк. 24.

нів спостерігалися і значні недоліки и труднощі. На наш погляд, помилкою було з самого початку відмовлятися від діяльності та допомоги благодійних та іноземних організацій, які б могли значно полегшити матеріально та кадрово процес боротьби з безпритульністю. Протягом досліджуваних років ліквідаторів цього явища постійно дошкуляла слабка матеріальна база: незадовільне фінансування з центру, необхідність постійно відшуковувати гроші, нестача помешкань для спеціальних установ, недостатнє постачання дитбудинків та, як наслідок, жахливі умови утримання в них дітей. Крім того, ліквідаторський процес постійно супроводжувала проблема кадрів: було дуже мало кваліфікованих працівників, а отже, страждала якість виховної роботи. Сюди ж віднесемо намагання досягти кількості за рахунок якості, що стосується, наприклад, членів осередків "друзів дітей". Через останні дві причини діти часто тікали з дитячих установ. Однак найбільшими помилками радянських органів вважаємо наступні: класовий підхід у напрямку допомоги (на допомогу могли розраховувати переважно діти робітників), намагання виконати плани будь-якою ціною, приховати розміри безпритульності, особливо на початку 1930-х років. Складається думка, яка підтверджується фактами, що кінцевою метою кампанії з ліквідації безпритульності було не її остаточне знищення, а отримання значної кількості комуністично вихованих кадрів для промисловості, хай навіть за рахунок добробуту дітей.

Наприкінці автор вважає потрібним звернути увагу науковців (істориків, педагогів, соціальних працівників) на необхідність подальшої розробки теми. Висновки з нашої статті потребують детального вивчення, доповнення на прикладах інших регіонів України.

Там само, арк. 21.

Там само, ф. P. 1285, on. 1, спр. 63, арк. 2.

Там само, ф П. 1, on. 1, спр. 287, арк. 24

Красный Николаев. - 1923. -16 травня.

Там само. -1926. - 2 листопада.

ДАМО, ф. Р. 1285, on. 1, спр. 1, арк. 21.

Красный Николаев. - 1926. -2 листопада.

Там само. - 16 жовтня.

Там само. - 11 червня.

Там само. - 1925. -10 грудня.

Там само. - 1926. - 11 червня.

ДАМО, ф. Р. 1285, on. 1, спр. 85, арк. 2.

Там само, спр. 71, арк. 108.

Там само, арк. 109.

Там само, ф. P. 1175, on. 1, спр. 27, арк. 1.

Там само, спр. 39, арк. 8.

Там само, ф. П. 1, on. 1, спр. 287, арк. 31.

Там само, ф. P. 1175, on. 1, спр. 27, арк. 21.

Надійніш до редколегії 17.10.2003 р.