УДК 94 (477) + 908 (477) "20"

Шапорда В.А., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Аграрна політика А. Денікіна та її вплив на становище

селян Півдня України (серпень 1919 року - січень 1920 року)

У даній статті розглядаються питання, пов 'язані з основними напрямами аграрної політики АДенікіна в Україні, економічним становищем селян Півдня України періоду денікінської окупації (серпень 1919року - січень 1920року), причинами, рушійними силами та характерніш особливостями селянських виступів.

This article focuses on the questions that are connected with the main trends of agricultural politics of A Denikin in Ukraine, economic situation of peasants in the south of Ukraine during Denikin's occupation (August 1919 -January 1920), reasons and peculiarities of peasants' rising.На сучасному етапі розвитку історичної науки значно посилився інтерес науковців до питання дослідження політичних та соціально- економічних перетворень, які намагалися реалізувати на практиці політичні режими, що приходили до влади в Україні в період громадянської війни. Важливе місце в процесі економічного реформування займало аграрне питання, над вирішенням якого працює й сучасна українська держава.

В 20-х - 30-х роках минулого століття вийшли перші роботи, які розглядали окремі аспекти даної проблеми. Історіографія цих праць подана в монографії Є.Шаталіної [1]. На жаль, більшість з них в подальшому виявилися закритими для істориків, а науковці повоєнного покоління мали можливість познайомитися лише з деякими номерами журналів "Літопис революції", "Пролетарская революция", "На аграрном фронте", де, головним чином, друкувались ці матеріали. Д.Кін та М.Мальт [2] виділяють мобілізацію та аграрне питання як основні причини селянських виступів, говорять про їх позитивні і негативні риси. Але водночас роботи цих авторів не позбавлені однобокості в оцінці заходів денікінської аграрної політики.

З середини 80-х років XX ст. почався поступовий процес переосмислення накопиченого матеріалу й відходу від догматичних оцінок та нашарувань минулого. В книзі В.П.Шкварця та

М.Ф.Мельника належна увага приділялась селянським виступам проти денікінщини та їх причинам. Досить цікавою є праця В.Федюка, в якій він доводить, що головними з причин поразки денікінщини були диктаторський режим та невирішене аграрне питання [3]. Із сучасних досліджень на увагу заслуговують публікації Ю.Котляра, А.Лисенка та О.Нестерова [4], в яких розглядаються окремі аспекти даної проблеми.

Метою цієї публікації є дослідження питань, пов'язаних з економічним становищем селян Півдня України періоду денікінської окупації (серпень 1919 - січень 1920 року), основними напрямами аграрної політики АДенікіна в Україні та причинами боротьби селянства з денікін- ським режимом. Основним завданням є: аналіз економічного становища селянства, вплив на нього аграрної політики білих, причини, рушійні сили та характерні особливості селянських виступів.

Територія Півдня України була повністю окупована денікінськими військами в кінці серпня 1919 року. Денікінський режим, який склався після окупації, не мав позитивної ідеології [5]. Саме це й послужило основною причиною його поразки. Денікінські ідеологи проголошували, що збройні сили Півдня Росії мають головне завдання - повалення влади більшовиків, а форму ж майбутнього правління мають визначити представники народу після закінчення війни [б].

Головні положення політики денікінського режиму були викладені в офіційному документі - Декларації "За що ми боремося?", яка була опублікована навесні 1919 року і містила такі положення:

Знищення більшовицької анархії і відтворення в країні правового порядку.

Відновлення єдиної і неділимої Росії.

Скликання народних зборів на основі загального виборчого права.

Проведення децентралізації влади шляхом встановлення обласної автономії і широкого місцевого самоврядування.

Гарантія повної громадянської свободи і свободи віросповідання.

Негайне проведення земельної реформи для усунення земельної потреби трудящого населення.

Негайне проведення робітничого законодавства, яке забезпечить захист трудящим класам від експлуатації їх державою і капіталом [7].

Таким чином, білогвардійці ставили завдання знищити більшовиків і відновити основи державності та соціального миру. На порядку денному стояли два основні питання: національне і економічне (аграрне), вирішення яких було поза компетенцією військового керівництва [8]. Весь час аграрне питання залишалося головним для південного регіону. Саме тому особливо важливою стала проблема ставлення селянства до нової влади. Заможні представники селян висловили свої симпатії до денікінців, а решта зайняла очікувально-нейтральну позицію [9].

Загальні положення земельної політики білогвардійського керівництва були викладені в декларації А.Денікіна - листі голові Особливого засідання від 23 березня (5 квітня) 1919 року [10]. Відновлення дореволюційного правопорядку - ось головна мета цієї політики. "Державна користь Росії власне вимагає відродження і піднесення сільського господарства. Повне вирішення цього питання для всієї держави буде належати законодавчим органам, через які російський народ виявить свою волю" (тобто Установчим зборам) [11]. Але Особливому засіданню необхідно було негайно почати розробку і складання положень для тих місцевостей, які знаходяться під управлінням Верховного головнокомандуючого збройними силами на півдні Росії. А.Денікін вважав необхідним звернути увагу на забезпечення інтересів трудового населення, створення і зміцнення потужних дрібних і середніх господарств за рахунок державних і приватних земель, збереження за власниками їх прав на землю. За новими власниками земля, яка не перевищує встановлені розміри, закріплюється на правах недоторканої власності [12].

А.Денікін, "занепокоєний" забезпеченням інтересів трудового населення - селянства, доручив відновити малоземельне та безземельне селянське господарство поміщикам - "шляхом добровільної згоди" або "шляхом відчуження", але обов'язково за плату [13]. Перший із названих способів був практично неможливим, бо ніхто не хотів