В процесі розподілу землі між волостями виникали всілякі ускладнення. Деякі волості мали багато поміщицьких земель, в інших їх зовсім не було або було дуже мало. Отже, частину конфіскованих земель треба було передати волостям, які мали їх у своєму розпорядженні менше. Щоб уладнати це питання, Херсонський повіт, наприклад, було розподілено на сім районів. З'їзди суміжних волосних комітетів розв'язували питання про правильний і рівномірний розподіл землі не тільки між зацікавленими волостями, але й інколи між окремими сільськими громадами [26].

Об'єднане засідання земельних комітетів, земських і земельних управ, рад селянських депутатів Ковалівської, Петрівської, Ландауської та Зульцської волостей Одеського повіту і Пок- ровської Ананіївського повіту Херсонської губернії 29 січня 1918 р. ухвалило передати лишки земель у користування жителям перелічених вище волостей, а також Щербанівської волості Єлисаветградського повіту [27].

У тих місцях, де землі було особливо мало, розподілу підлягали не тільки поміщицькі володіння, а й володіння заможних селян. Таке рішення, наприклад, прийняла комісія села Кате- риненталь Ландауської волості Одеського повіту. З лютого 1918 р. комісія ухвалила "від земельних громадян відіорати на користь безземельних 487 дес. з умовою, щоб кожний із безземельних, хто одержить певну кількість десятин землі, виплатив восени 1918 р. належні податки" [28]. Аналогічні рішення були прийняті селянами сіл Скобєлєво Святопокровської волості та Йозефсталь Маріїнської волості Одеського повіту [29].

Повернувшись 7 березня 1918 р. до столиці, Центральна Рада почала реалізацію земельного закону. Так, Одеська земельна управа в циркулярі від 3 березня 1918 р. зазначила, що "всі заходи, які були проведені в життя волосними земельними комітетами на основі постанов та інструкцій законних органів влади, губернських і повітових земельних комітетів, мають і надалі силу". Враховуючи це, сільські управи мали вжити енергійних заходів для задоволення потреб безземельних селян [30].

У середині березня міністр внутрішніх справ ПХристюк розіслав земельним комітетам обіжник, який зобов'язував повернути до економій розібране майно.

Спочатку командування німецьких і австро- угорських військ, за допомогою яких було відновлено владу Центральної Ради, декларувало своє невтручання в українські справи, але 6 квітня 1918 р. головнокомандуючий німецькими військами в Україні фельдмаршал Ейхгорн видав наказ про відновлення землеволодіння поміщиків і заможних власників та їхнє право на врожай і зобов'язав земельні комітети надавати поміщикам коней, необхідний реманент і насіння для посіву. Центральна Рада заявила, що наказ генерала Ейхгорна не підлягає виконанню.

Незважаючи на таке рішення Центральної Ради, 24 квітня начальник штабу німецьких військ на Україні Тренер висунув ультиматум: "...Всі земельні та інші надзвичайні комітети мають бути розпущені й замінені нормальними або земськими органами..."

Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 р. усім повітовим старостам від МВС надійшов циркуляр, який зобов'язував земельні комітети негайно припинити свою діяльність, подавши детальну інформацію про взяття на облік земель, садиб, живого та мертвого реманенту власників. Ця інформація була необхідна для державних земельних комісій, які планувалось заснувати згодом.

Херсонський губернський староста заявив про ліквідацію земельних комітетів на території губернії циркуляром від 14 травня 1918 р. [31]. Всі комісари, призначені до маєтків земельними комітетами, мали подати звіт про свою діяльність [32]. В середині травня 1918 р. були видані "Тимчасові правила про заснування і обов'язки губернських та повітових земельних комісій". Перед ними ставилося завдання - у найкорот- ший строк повсюдно забезпечити цілковите відновлення господарств землевласників [33].

Таким чином, з початком національно- визвольних змагань аграрне питання набуло особливої гостроти. Проте протягом 1917- 1918 pp. владі не вдалося створити чітку верти-

Література

Першин П.Н. Крестьянские земельные комитеты в период подготовки Великой Октябрьской социалистической революции // Вопросы истории. - 1948. - № 7, Костыркин В.И. Земельные комитеты в 1917 г. -М., 1975.

Супруненко М.І., Рубач М.А, Королівський С.М. Перемога Великої Жовтневої Соціалістичної революції на Україні. - Т. 1 - К, 1967, Кордон М.В. Селянські організації на півдні України в період двовладдя // Вісник Київського університету. - 1973. -№15.

Рубач М.А Створення земельних комітетів на Україні в 1917 р. // Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. - К.: Наук, думка, 1973. - С. 22-40; Тимченко Ж.П. Організація земельних комітетів на Україні в 1917 р. // У боротьбі за Жовтень: 36. наук, праць.-К., 1981.-С. 53-68.

Витанович І. Аграрна політика українських урядів років революції й визвольних змагань (1917-1920) // Український історик. - 1961. - № 3-4. - С. 27.

Рубач М.А Вказ. праця. - С. 24.

Тимченко Ж.П. Вказ. праця. - С. 56, 64, 67.

Витанович І. Вказ. праця. - С. 28-29.

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВОВУ України), ф. 3156, on. 1, спр. 43, арк. 1-3.

Витанович І. Вказ. праця. - С. 32-33.

Рубач М.А Очерки по истории революционного преобразования аграрных отношений на Украине. - К, 1956. -С. 203.

Борьба за Великий Октябрь на Николаевщине