УДК 629.5 (091)(477)+069

Рижева Н.О., Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського

Народні музеї суднобудівних заводів Миколаєва - джерельна база історії суднобудування України ХІХ-ХХ ст.

У статті розкривається історія розвитку суднобудування України на основі матеріалів, зібраних музеями суднобудівних заводів м Миколаєва.

The article deals with the history of development of shipbuilding in Ukraine on the basis of materials gathered by museums of shipbuilding plants in Mykolaiv.У сучасний період, коли посилюється тенденція дослідження історії людства в цілому, краєзнавчі теми, регіональна історія не повинні відчувати зневажливо-поблажливого ставлення учених, тому що кожна краєзнавча, регіональна проблема не може не містити в собі проблеми глобального масштабу. В даному контексті дослідження фондів, експозицій, експонатів народних музеїв суднобудівних заводів набуває особливого значення. Джерельна музейна група дозволяє виявити на основі історії суднобудівних заводів загальне і часткове в розвитку цієї індустріальної галузі України в цілому.

Досліджуваному питанню присвячено кілька статей співробітників суднобудівних підприємств, працівників музеїв, що друкувалися головним чином в заводських багатотиражках.

Л.Журавель, Л.М.Кучеренко, І.Р.Чумаков,

ДНепомняща, О.О.Зарецька, Л.М.Янковський висвітлювали етапні події історії заводів, трудові подвиги суднобудівників, представлені в експозиціях музеїв. Працівники обласного краєзнавчого музею В.А.Петров та НВ.Ченська відобразили досвід роботи народних музеїв заводу ім. 61 Комунара, ВАТ "Дамен ПІипярдс Океан?' у професійно виконаних буклетах. Ця стаття ставить своєю метою розкрити історію розвитку суднобудування України на основі матеріалів зібраних музеями суднобудівних заводів м. Миколаєва.

В наш час у Миколаєві існують три народних музеї з історії суднобудування, які створено при заводі ім. 61 Комунара, Чорноморському суднобудівному заводі, ВАТ "Дамен ПІипярдс Океан". Аналізуючи експозиції народних музеїв, автор виходив із положення, що подібні музеї формувалися на дещо інших засадах, ніж державні. Сама назва "народний музей" свідчить про "аматорський" характер його створення, обмежений історією одного заводу. В той же час такий тип музею несе в собі ціннісні крупинки інформації, що при відповідному аналізі дозволяють відновити важливі віхи історії суднобудування України. Підкреслимо, що працівники Миколаївського обласного краєзнавчого музею Л.Д.Хлопінська (директор музею), К.І.Дубенко (заступник директора із загальних питань), В.А.Петров (завідувач методичним відділом), Н.В.Ченська (науковий співробітник) та ін. в 80- 90-ті роки XX ст. допомагали формувати та удосконалювати експозиції заводських музеїв, проводили необхідні наукові консультації для їх працівників. Поєднання високого професіоналізму співробітників краєзнавчого музею з громадською ініціативою, "аматорською" творчістю заводчан дозволило створити експозиції на основі цінних історичних документів, які є важливим джерелом для дослідників.

Найстарішим у Миколаєві зберігачем значної за обсягом та різновидом джерельної інформації є народний музей історії заводу ім. 61 Комунара. У 2003 році йому виповнилося 40 років. Музей розташовано в будинку, який є пам'яткою історії міста і краю. Він побудований у 1835 році за сприяння адмірала М.П.Лазарєва для зберігання моделей кораблів, які будувалися на Адміралтейській верфі. В наш час загальна площа будівлі музею становить 355 кв. м, сховища архіву музею - 21 кв. м.

"Оригінальність та документальність" - такий девіз в основу роботи було покладено ініціативною групою засновників музею, роботу якого більше 15 років очолював її перший громадський директор, інженер, капітан І рангу Я.Л.Журавель [1]. Формування фондів музею здійснювалося "народним" методом - робітники, інженерно-технічні спеціалісти, мешканці міста передавали до них пам'ятні реліквії, які систематизувалися у відповідності з історією заводу в хронологічному порядку. В наш час кількість експонатів, що зберігаються в музеї історії заводу ім. 61 Комунара, перевищує чисельність всіх експонатів інших "народних" музеїв суднобудівних заводів м. Миколаєва і становить 3850 екземплярів, які розміщено у п'яти залах.

Перший і другий зали присвячені історії міста, заводу, створенню парусних кораблів. Матеріали другого залу свідчать про початок переходу Миколаївського Адміралтейства у 20-60-ті роки XIX ст. від вітрильного до парового суднобудування, що підтверджується спеціальною літературою та іншими джерелами і дослідженнями з історії суднобудування [2].

Третій та четвертий зали музею, найбільші за експозиційною площею і насиченістю матеріалами, мають безпосереднє відношення до проблеми даної статті. Третій зал дозволяє визначити характер якісно нового періоду в історії суднобудування останньої чверті XIX ст. Будування панцирних кораблів, що було розпочате в ці роки, потребувало змін у технології виробництва, підвищення рівня кваліфікації робітників. Названий процес відображено на спеціальному стенді, який присвячено Портовій ремісницькій школі, створеній у 1862 році, що готувала для верфі професійні кадри робітників (ковалів, токарів, слюсарів тощо). Надані фотографії, оригінали атестатів випускників свідчать про високий рівень підготовки майбутніх робітників. "Крім практичних навичок, які учням прищеплювали з першого року навчання, у школі викладали російську мову, арифметику, геометрію, чистописання, креслення, малювання, Закон Божий" [3]. Музей має унікальне для нашого часу видання 1900 року "Наставление Закону Божого", який осягали учні Портової школи.

Початок панцирного суднобудування представлено в музеї моделлю "Вице-адмирал Попов". Нагадаємо, корабель мав оригінальну круглу форму. На відміну від першого корабля такого типу "Новгород", початковий етап збирання якого проходив у Санкт-Петербурзі, панцирник "Вице-адмирал Попов" був повністю збудований на Миколаївській Адміралтейській верфі. До моделі, яка виставлена в музеї, дається змістовна технічна характеристика, що супроводжується фотостендом про кораблі такого типу, які отримали назву "поповка". Певний пізнавальний інтерес має і такий речовий експонат, як відрізок корабельної броні 234 мм завтовшки з панцирника "Вице-адмирал Попов", який зберігся