Рідкісним є макет елінгу № 7, який було створено в 30-ті pp. XIX ст. Елінг № 7 став "родоначальником" усіх панцирних кораблів, збудованих на заводі у 1883-1906 pp. Вичерпна характеристика елінгу знаходиться у книзі Н.І.Дмитрієва і В.В.Колпичева [4]. Спеціальний стенд музею представлений фотографіями з описом всіх панцирників, спущених на воду з цього елінгу, - "Екатерина ІГ' (1986 р.); "Двенадцать Апостолов" (1890 р.); "Три Святителя" (1893 p.); "Ростислав" (1895 р.); "Князь Потемкин Таврический" (1900 р.). Як свідчать матеріали музею, останнім ескадреним панцирником, спущеним на воду з елінгу № 7, в Адміралтействі став корабель "Евстафий" (1906 р.). Панцирне кораблебудування технічно грамотно представлено моделлю корабля "Князь Потемкин Таврический", яка супроводжується оригіналами креслень окремих його деталей, фотоматеріалами про моменти будівництва, про спуск панцирника на воду.

В експозиції музею кінця XIX - початку XX ст. є матеріали технічної культури, робочий інструмент: молот, складальний ключ, клин, молоток для розміток, зубило, ніжний горн та ін.

Цінну джерельну інформацію несе такий оригінальний документ музею, як "Розклад початку і кінця роботи на Миколаївському Адміралтействі до 1911 р.". На жаль, в документі не вказано, з якого року діяв даний "Розклад..." Джерело свідчить про раціональне використання денного часу на підприємстві. 3 18 листопада по 1 січня (в період короткого світлового дня) робочий день складав 7,5 годин; з 1 березня по 1 листопада кількість робочих годин на день досягала 10. Потрібно відзначити, загалом кількість робочих годин на рік, як свідчить "Розклад...", не набагато перевищувала вісім годин на день.

Початок XX ст. в історії найстарішого Миколаївського суднобудівного заводу пов'язаний зі значними перетвореннями. Музейна експозиція за допомогою фотоматеріалів, оригіналів документів висвітлює період докорінної реконструкції Адміралтейства, створення "Російського суднобудівного товариства" - "Руссуда". Структур- но-організаційні зміни, технічна реконструкція, будівництво нових цехів, майстерень простежуються спеціальним експозиційним стендом "План-схема заводу - верфі "Руссуд", створеного в 1911-1913 pp. на південній частині "Адміралтейства", і схема використання будівель, споруд північної частини "Адміралтейства" в 1911-1918 pp.". Експозиція інформує про розміщення цехів, стапелів, адміністративних, допоміжних приміщень заводу "Руссуд".

Унікальним експонатом музею, що характеризує технічну міць нового заводу "Руссуд", є макет стапелів № 1 та № 2, який супроводжується таким описом: "Два стапелі з елінгами № 1 і № 2 - головні споруди заводу "Руссуд", збудовані Російським суднобудівним товариством у 1911-1913 pp. на місці старих Адміралтейських елінгів № 1 - № 5". Особливо підкреслюється: "З моменту побудови до нашого часу вони використовуються за призначенням". Додаткова інформація з науково-популярної літератури дозволяє зробити висновок - введення стапелів № 1 і № 2 дозволило "...забезпечити будівництво лінійних кораблів водотоннажністю до 30 тисяч тонн" [5]. На той час такі кораблі вважалися найбільшими в світі.

В архіві музею зберігаються фотографії безпосереднього учасника будівництва заводу "Руссуд" інженера А.К.Зворикіна, які несуть найціннішу інформацію про етапи створення підприємства. Фотознімки фіксують процес будівництва в 1911-1913 pp.: стапелів № 1, № 2, електростанції, залізничної колії, плавучого крану, будівлі плазу та ін. Масштабною фотопано- рамою "Руссуд - 1913 р." показано загальний вигляд заводу після реконструкції та будівництва. Вищезгадана інформація про етапи створення "Руссуда" 1911-1913 pp. знаходить ґрунтовне підтвердження у книзі А.А.Малярчука "Верф на Інгулі": "Завод "Руссуд", збудований у 1911- 1913 pp., за технічним рівнем і особливо за організацією суднобудівного виробництва був одним із кращих, якщо не найкращим, серед усіх державних і приватних верфей Європи" [6]. Доцільно відзначити, що директором заводу "Руссуд" з моменту його створення був М.І.Дмитрієв, професіонал високого рівня, один із авторів книги "Суднобудівні заводи і суднобудування в Росії та за кордоном" (1909), який добре знав технічний рівень усіх суднобудівних заводів Європи та світу [7].

Традиційно в музеї історія заводу відображена моделями кораблів. До числа таких експонатів слід віднести модель лінійного корабля "Императрица Мария", який переконливо свідчить про високий технічний рівень заводу "Руссуд". Інші види музейних джерел дозволяють прослідити етапи побудови даного корабля. В цьому плані цінну інформацію несуть оригінали фото: "Початок спорудження лінкора на стапелях, що будуються 1912 p.", "Корабель "Императрица Мария" перед спуском", "Спуск на воду лінкора "Императрица Мария", жовтень 1913 p.", "Цар Микола П на палубі корабля "Императрица Мария" в 1915 p., перед виходом у море". Розширюють інформаційне поле оригінали креслень і технічних характеристик лінійних кораблів типу "Императрица Мария". Відзначимо, що добудова заводу "Руссуд" та будівництво лінкора йшло одночасно (корабель закладено у жовтні 1911 p., спущено на воду в жовтні 1913 p.).

Створення нових типів могутніх кораблів вимагало будівництва великого плавучого доку для їх обслуговування та ремонту. В експозиції музею міститься оригінал "Контракту на побудову плавучого доку 30000 т вантажністю". Фотоінформація дозволяє прослідкувати етапи його будівництва на заводі. Справляє враження технічна характеристика найбільшого в світі плавучого доку, створеного "Руссудом": "Плавучий док Г/П - 30000 т. На п'яти понтонах Г/П - 6000 т кожен. Водотоннажність - 13618 т. Довжина - 170,1 м. Ширина - 50,92 м. Глибина занурення - 17 м. Закладений в 1913 p., зданий в експлуатацію в 1916 р."

Фотодокументами, речовими пам'ятками музею відображена робота заводу в роки Першої світової війни і у період революційних подій