Народний музей історії Чорноморського суднобудівного заводу був створений у 1975 р. У 80 -ті pp. XX ст. експозиція формувалася під керівництвом колишнього головного технолога заводу, громадського директора музею ЛА.Пляскова. До її створення були залучені В.О.Золотарьова, НБ.Колтиго (працівники підприємства). У 1997 р., в період святкування 100- річного ювілею заводу, експозиція музею, у фондах якого нараховувалося 2338 експонатів, була переглянута. Підкреслимо, що до її розробки, поряд з робітниками підприємства В.ДБезвіконним, О.О.Зарецькою, В.Ф.Пахо- мовим, були залучені й працівники краєзнавчого музею. Так, К.І.Дубенко (що на той час була завідувачем сектором фондів музею суднобудування та флоту) провела науково-пошукову роботу й на основі періодичної преси та архівних матеріалів документально підтвердила дату створення заводу.

Сьогодні загальна площа музею складає 216 кв. м. Вся експозиція розміщується в одному залі, експонати якого в хронологічному порядку відтворюють становлення, розвиток заводу, історію суднобудування в цілому.

Архівними, документальними матеріалами, періодикою кінця XIX ст., фотографіями акціонерів - засновників підприємства музейна експозиція показує початок створення в 1895-1897 pp. "Анонімного товариства суднобудівних, механічних і ливарних заводів у місті Миколаєві", яке фінансувалося за рахунок франко- бельгійських капіталів. Підприємство стало "...одним з найкрупніших приватних суднобудівних заводів Росії" [13]. У спеціальній вітрині музею виставлена миколаївська газета "Южанин" від 11 жовтня 1897 р., в якій під рубрикою "Местная хроника" повідомлялося: "...9 жовтня відбудеться освячення суднобудівних, механічних і ливарних заводів у Миколаєві". В офіційних документах завод часто скорочено називали французьким словом "Наваль" (морський) [14].

Фотоматеріали експозиції відтворюють основні ділянки виробничих цехів, елінгів, відділів, механічних майстерень, збудованих на заводі. Зі старих фотографій відтворена "Схема розташування будівель заводу - 1897-1907 pp.". Представлений в музеї архівний документ від 1901 р.

свідчить: "Суднобудівні, механічні та ливарні заводи м. Миколаєва, обладнані і відкриті у жовтні 1897 p., розташовані на лівому березі річки Бугу і займають територію в 54 десятини" [15].

У логічній послідовності експозиційні стенди музею інформують про організаційно- структурні зміни на заводі. В 1907 р. відбувається об'єднання з "Наваль" механічного і котельного заводу, який називався Чорноморським [16]. Об'єднання миколаївських підприємств сприяло концентрації промисловості і створенню могутнього суднобудівного заводу на півдні Укра'іни. За свідченням спеціалістів, на 1909 р. "Наваль" був "збудований і обладнаний згідно з останнім технічними вдосконаленнями. "Миколаївські суднобудівні, механічні та ливарні заводи?' є для Росії першим прикладом побудови найбільшого і різнопланового підприємства відразу" [17].

Музейна "Фотопанорама заводу - 1912 р." дає наочне уявлення про специфічне розташування підприємства за так званим "веерным типом", "за яким усі цехи, розміщені в один ряд, пов'язувалися між собою залізничною колією" [18]. Загальна протяжність внутрішньозаводської залізничної колії становила 25 верст (26,7 км) [19].

Моделлю ескадреного міноносця "Заветный" в музеї відображено першу суднобудівну продукцію заводу. Модель супроводжують такі дані: "Міноносець "Заветный": довжина - 60 м; ширина - 6,4 м; осадка 1,8 м; водотоннажність - 350 т, швидкість ходу - 25 вузлів. Екіпаж - 4 офіцери, 66 матросів. Збудований у 1903 p.". Додаткова інформація, отримана із науково- популярної літератури з історії заводу, дозволяє зробити висновок, що вже на початку XX ст. рівень матеріально-технічної бази заводу був досить високим. За порівняно короткий термін -

1901 по 1905 pp. були збудовані 5 міноносців,

торгівельні судна, парова шхуна, буксирний пароплав, 2 землечерпалки [20].

Наукову цінність складають фотоматеріали музейних планшетів про паралельний випуск заводом допоміжної машинобудівної продукції. Підприємство виконувало замовлення на виробництво залізничних вагонів, мостів, котлів, різних механізмів і металоконструкцій. Фотографіями "Перший потяг, що від'їздить на випробування", "Міст для Волго-Вятської залізниці" та іншими простежується становлення заводу.

Виставлена в музеї модель ескадреного панцирника "Князь Потемкин Таврический" відображає період спільної діяльності двох миколаївських суднобудівних підприємств. У цій статті (при висвітленні експозиції музею історії заводу ім. 61 Комунара) вказувалося, що панцирник будувався на миколаївському Адміралтействі. Однак це підприємство не мало обладнання, необхідного для виготовлення машин та механізмів. Заводу "Наваль", у зв'язку із цим, були замовлені "...дві вертикальні парові поршневі машини, ...22 котли ...а також два баштові пристрої, виконані заводом за власними кресленнями" [21]. Про виконання заводом замовлення розповідає спеціальна музейна виставкова вітрина, в якій експонуються оригінали документів бригадира-складальника заводу "Наваль" К.Л.Чернова, який брав участь у виготовленні механізмів для панцирника. В експозиції музею знаходиться й оригінал - "Атестат", яким було відзначено К.Л.Чернова адміністрацією заводу за відмінну роботу "...при офіційному випробовуванні механізмів ескадреного панцирника "Князь Потемкин Таврический". Розширюючи інформаційне поле про цей період діяльності заводу, науково-популярна література подає такі відомості: "Після успішного завершення роботи на "Потемкине" уже не було заперечень при оформленні контрактів на подібні роботи на ескадрених панцирниках "Евстафий", "Иоанн Златоуст" і крейсері "Кагул", що будувалися на "Руссуді" [22].

На основі виставлених у музеї документів можна прослідкувати традиції, що складалися на заводі. В цьому плані є цікавим оригінал "Запрошення", текст якого ми подаємо повністю: "Механічний відділ Товариства суднобудівних, механічних та ливарних заводів м. Миколаєва має за честь уклінно просити Вас вшанувати своєю присутністю молебень з нагоди початку збирання парових машин для крейсера "Кагул", який будується, що відбудеться у приміщенні Відділу в суботу, 23