Моделлю лінкора "Императрица Екатерина її" (закладений у 1911 p., спущений на воду в 1914 р.) музей висвітлює новий етап технічного вдосконалення підприємства, пов'язаний з будівництвом військових кораблів, "гігантів" свого часу. Експозиційні документа зберегли для історії фотографії такої важливої події, як "Закладка лінійного корабля "Екатерина ІГ, 17.10.1911 p.", оригінали "Запрошення на обід" з нагоди його закладки, папки для технічної документації корабля. Додаткова інформація, отримана зі спеціальної літератури, свідчить, що "на заводі "Наваль" була організована розробка власних робочих креслень лінкора..." [23].

Експозиційний документ від 1912 р. "Контракт з товариством Миколаївських заводів і верфей на будівництво чотирьох ескадрених міноносців для Чорного моря зі швидкістю 34 вузли" дозволяє зробити висновок, що виробничі потужності заводу "Наваль" продовжували зростати. Так, міноносці будувались одночасно з лінкором "Императрица Екатерина її". Відзначимо, міноносці були збудовані за проектним кресленням, яке створила технічна контора заводу [24]. В музеї представлені оригінали технічних даних і "Спесифікації" міноносців "Дерзкий", "Беспокойный", "Гневный", "Пронзительный".

Окрім лінкорів, міноносців, завод будував і підводні човни. Прикладом цього є експозиційна модель підводного човна "Краб" (зданий у 1915 p.), яку технічно грамотно і логічно продумано ілюструють фотодокументи про інженер а- конструктора заводу "Наваль" М.ПНалєтова - творця першого в світі підводного мінного загороджувача, а також креслення підводного човна, спогади К.Н.Доспєхова - робітника, учасника будівництва "Краба", фотографія всього технічного персоналу будівельників корабля.

У роки, що розглядаються, на заводі починає створюватися своя оригінальна школа проекту- вальникі в-кораблебуд і вникі в. Підтвердженням цьому є музейна інформація про В.ПКостенка - видатного вченого, теоретика, практика, головного корабельного інженера, технічного керівника заводу. У 1912-1922 pp. "...під його керівництвом велося проектування й будування більше 150 кораблів і суден" [25].

Аналіз матеріалу музею з історії Чорноморського суднобудівного заводу в період революційних подій 1917-1920 pp. дозволяє автору цієї статті зробити висновок, що (як і в народному музеї історії заводу ім. 61 Комунара) зміни теоретичних підходів, практичних положень в експозиції, у відповідності до вимог нової незалежної Української держави, ще не відбулися.

Радянський період історії розвитку заводу в 20-30-ті роки XX ст. представлено традиційним об'ємним експонатом - моделями п'ята військових кораблів: ескадреного міноносця "Незаможник" (1923 p.), крейсерів "Червона Україна" (1927 р.) та "Ворошилов" (1940 p.), підводних човнів серій "М" та "С" (будувалися у 30-ті роки).

Фотодокумента експозиції несуть цінну наукову інформацію про випуск суден для народного господарства, зокрема, першого нафтоналивного судна "Эмбанефть" (збудоване у 1929 р.) [26]. На основі матеріалів, що включають "Запрошення на спуск нафтовоза "Эмбанефть", можна прослідкувати збереження на заводі традиції урочистого спуску корабля.

Фотостенди, вітрини, вітражі всебічно відображають характер робота заводу в міжвоєнний період: "Складання трамвайних вагонів", "Складання турбін", "Судовий котел", "Залізничні цистерни" - такі моменти виробничої діяльності збережені на фотографіях. Музей має різноманітний документальний матеріал (фото, креслення, речові пам'ятки) про розгорнуту на заводі в 30-ті роки XX ст. технічну реконструкцію. Творці експозиції цей матеріал супроводжують таким положенням: "За планом реконструкції заводу подовжуються стапелі, будується набережна у великому басейні, робиться перепланування цехів, оновлюється обладнання для різання металу, у виробництві запроваджується електрозварювання".

У повному обсязі в експозиції музею представлений документальний матеріал. Пам'ять про кращих працівників підприємства зберігають фотографії Ф.Ф.Комащенка, С.І.Глушка, Е.Ф.Кужела, М.В.Фаустова, О.М.Макарова, ЛГ.Бєлушенко (перша на заводі жінка- зварювальник у 1939 р.) та інших "переможців змагань", "ударників праці".

Окремий стенд присвячений талановитому робітникові М.М.Бєкову, який прийшов на завод у 1909 р. [27], де відстежується вся його трудова діяльність. М.М.Бєков брав участь у будівництві підводного човна "Краб", встановлював двигуни на судні "Эмбанефть", отримав "Патентну грамоту" на винахід паралельних тисків (1929 p.), керував роботами по будуванню підводних човнів у 30-ті роки.

Дослідникам історії розвитку суднобудування України будуть цікаві не тільки представлені в експозиції показники виробничої діяльності, але й документа про життя трудового колективу в цілому. В музеї зберігаються оригінали афіш, концертних програм оркестру заводу під управлінням Г.Ф.Мінилова, фотографії "Робітничого українського хору заводу" (1924 p.), "Першого робітничого симфонічного оркестру", "Першої заводської футбольної команди" (зайняла перше місце на Всесоюзній спартакіаді у 1936 p.).

Унікальним експонатом - макетом "Блоку цехів по виробництву траулерів" - експозиція музею підкреслює поступальний розвиток заводу в другій пол. XX ст. Макет дає об'ємне уявлення про всі складові виробничого процесу. В нього входили: чотири стапельні позиції будування траулерів, чотири цехи, одинадцять ділянок та інші допоміжні служби. Продумана високотехнічна організаційна структура "Блоку цехів по виробництву траулерів", що постійно удосконалювалася, дозволила підприємству створити в 50-90-ті роки XX ст. більше чотирьохсот траулерів [28].

Творці експозиції з історії заводу старанно підійшли до підбору виставлених в музеї моделей суден, що будувалися на підприємстві для цивільного флоту в другій половині XX ст. Кожна із дев'яти моделей (китобаза "Советская Украина" (1959 p.), науково-дослідницьке судно "Академик Сергей Королев" (1970 р.) та ін.) представляє унікальне судно, рідкісне як в українському радянському, так і світовому суднобудуванні.

Військове кораблебудування технічно грамотно, експозиційно продумано представлено в музеї моделями трьох поколінь