УДК 94 (477) "18/19": 336.773

Казьмирчук Г „Д., Казьмирчук М.Г., Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Ломбардна справа на Півдні України в кінці XIX - на початку XX ст.: джерелознавчий аспект

Стаття присвячена актуальній і їшюдослідженій темі - ломбардній справі на Півдні України в кінці XIX -на початку XX ст В ній детально аналізується джерельна база цієї проблеми, підкреслюється необхідність продовження пошуку нових архівних та опублікованих матеріалів. Автори доходять висновку, що ломбарди грають значну роль у фінансово-економічному житті міст південного регіону.

The article is devoted to an actual and little investigated subject - the pawnshop business in the south of Ukraine at the end of the XIX - beginning of the XX centuries. The source base of this question is analyzed in details, the necessity of search of the new archives and published materials is underlined. The authors emphasize the important role ofpawnshops in financial and economic life of cities in the southern region.Ломбарди України, що виникли в XVI ст. і активно розвивалися у XIX - на початку XX ст. на основі європейських (для Західної України) та російських (для Наддніпрянщини) законодавчих засад, є актуальною і малодослідженою темою вітчизняної історичної науки. Розбудова сучасних фінансових структур нашої держави звертає увагу на необхідність використання історичного досвіду, нагромадженого дореволюційними теоретиками і практиками ломбардної справи, зокрема розпорядниками Одеського приватного ломбарду В.В.Кірхнером та Київського і Харківського міських ломбардів О.П.Щеславцевим і О.А.Кустерським [1].

В історичній літературі тема розроблена недостатньо. До 1917 р. були опубліковані аналітичні статті ПК.Волчаєва і російського дослідника І.А.Кирилова, в яких розглядалися окремі аспекти теми, зокрема опосередковано діяльність ломбардів України на зламі ХІХ-ХХ ст. [2]. Радянська література зовсім незначна. Вона представлена лише статтями НКарцева та кількома енциклопедичними довідками [3]. У сучасній Україні дослідження ломбардної справи тільки розпочинаються. До них можна віднести статті О.М.Обушної, ЛПонипаляк, де згадуються окремі сюжети дореволюційної історії ломбардів в Україні [4]. Розробка і прийняття статуту Одеського приватного ломбарду, діяльність цих установ в Україні - питання, які досліджувала один із авторів цієї статті [5].

Коротенький перелік літератури переконує, що комплексної праці про ломбардну справу в Україні немає, тим паче про її джерелознавчий аспект. Ця стаття ставить проблему, звертаючи увагу дослідників на нагальну потребу вивчення цієї історико-економічної теми. А можливості для цього є, про що свідчить значний, але маловідомий, пласт архівних та опублікованих матеріалів.

В архівах та книгозбірнях нашої держави виявлені різноманітні за характером, походженням, формою і змістом матеріали Серед них актові та ділові документи, статистичні джерела, матеріали судово-слідчих та соціологічних досліджень, імперська і міська періодична преса, документи особистого походження. Не менш важливою групою джерел є речові, портретні зображення, кіно- фото-відео документи, карти тощо.

Корпус документів про ломбардну справу в Україні можна умовно розділити на опубліковані та архівні. До першої групи у першу чергу віднесемо документи про заснування позичкового банку, видачу ним позик, план створення позичкової скарбниці, статути ломбардів, зокрема Вологодського міського, Одеського приватного, Київського, Харківського і Одеського міських ломбардів, схвалені Сенатом й видрукувані у Повному зібранні Російської імперії (Т. 9, 1830; Т. 14,1830; Т. 19,1830) та ін

Становлення і розвиток ломбардної справи в Україні розкривається на основі документів, що відклалися в архівних установах. Вони у свою чергу поділяються за хронологічно-проблемним принципом на дореволюційні, радянські й сучасні, що зберігаються в державних архівах Харківської, Чернігівської, Житомирської, Київської, Одеської та інших областей України. Розмаїття матеріалів про спробу створення приватних ломбардів в Черкасах, Києві та діяльність ломбарду в Станіславі зберігається в ЦЩАУ в м. Києві [б]. Найбільша кількість документів стосується діяльності Харківського міського ломбарду (28 справ), Чернігівського й Остерського (6 справ), Житомирського (6 справ).

У Державному архіві Миколаївської області найбільше документів з цієї проблеми зберігається у фондах: 216 - Миколаївської міської управи (3 справи), 222 - Миколаївської міської ду-ми (3), 229 - Канцелярії миколаївського градоначальника (5), 230 - Миколаївського військового губернатора (1). Серед матеріалів, що автори вже виявили і дослідили, є такі, що відсутні в інших архівах держави, зокрема списки службовців місцевого ломбарду, для внесення їх до списків до виборів у Державну Думу 1912 р. В цьому документі є п'ять прізвищ: розпорядника ломбарду Василя Васильовича Гончарова, бухгалтера Георгія Семеновича Степанова та інших службовців. Цей список дозволяє поставити для дослідження питання "Ломбарди в політичному житті країни", оскільки є можливість уяснити собі, на яких основах формувався виборчий бомонд [7].

Складною і цікавою є тема "Ломбарди й соціальні проблеми українського суспільства у кінці XIX - на початку XX ст.", оскільки є можливість з'ясувати рівень заробітної плати службовців, зростання або зменшення кількості робочих місць, стосунки між службовцями й керівництвом ломбарду й міста, взаємозв'язки ломбарду та його клієнтів тощо. Так, у зазначеній вище справі порушуються питання стосунків між комірником А.Копиловим та оцінювачем Х.Крепсом, про виконання своїх службових обов'язків попереднім керівником ломбарду А.М.Міліо [8].

Протоколи та журнали засідання Миколаївської міської думи фіксують ставлення гласних до фінансових питань, зокрема щорічної винагороди службовців [9], побутових проблем місцевого ломбарду, до розв'язання складних судових справ. У листопаді 1908