. Розпорядник ломбарду В.В.Гончаров умудрився розтринькати більше 11 тис. карбованців

. Після гострого обговорення дума вирішила "передати суду винуватця розтрати наявних грошей в касі та закладів" [12]. Окремого дослідження вимагають архівні матеріали про створення Одеського міського ломбарду та друковані джерела про Одеський приватний ломбард.

До 1917 р. документи дум та міських управ, де діяли ломбарди, друкувались у спеціальних періодичних виданнях. Низка опублікованих документів зберігається на сторінках "Известий" та "Журналов" Одеської, Київської, Харківської, Миколаївської, Сімферопольської та інших місцевих дум [13]. Це, як правило, проекти статутів, річні кошториси, щорічні ревізійні звіти, матеріали про обрання керівників ломбардів, прохання про дозвіл отримати позики в банках для збільшення обігових коштів [14]. Шановне місце займають звіти керівників ломбардів, статистичні матеріали про їх діяльність [15]. Вони цінні тим, що дають можливість дослідити їх благодійницьку, фінансову діяльність, роль у розв'язанні складних соціальних питань.

Ломбарди на українських землях, що входили до складу Російської імперії, виникли у 80-х роках XIX ст. На початку XX ст. їх кількість становить близько 14. Говоримо приблизно, оскільки немає точних даних про існування ломбардів у Криму [16]. Найбільше утворилося на півдні України. Зазначимо, що вони виникають там, де була розвинута промислово-фінансова інфраструктура, де були тісні торгівельні зв'язки із закордоном. Херсон та Миколаїв і були такими важливими соціально-економічними осередками цього регіону. Миколаївський міський ломбард виник одночасно з Харківським у 1891 p., через п'ять років опісля виникає Херсонський міський ломбард. Миколаївський ломбард належав до повітових, а Херсонський - до губернських.

Ми маємо дуже мало матеріалів про діяльність цих ломбардів у регіоні, практично не виявлені ще архівні матеріали. Є тільки кілька "Оглядів Миколаївського градоначальства" за 1900,1902,1903,1904,1905,1910,1915 роки. Це солідні опубліковані збірки матеріалів, які розкривають всю соціально-економічну, фінансову та етнографічну палітру життя Миколаєва за конкретний рік. Нас зацікавив невеличкий розділ у них - "Миколаївський міський ломбард". В цих оглядах віддзеркалюється фінансовий стан ломбарду за рік. Документи відтворюють стан речей за кількістю прийнятих застав, їх грошовий еквівалент тощо. Матеріал розміщався у двох рубриках: кількість закладів і виданих позик "під носильні речі, взуття, матерію та ін." та кількість закладів на рік "під залогові срібні та коштовні речі". Перевагу завжди мали речі другої групи. Це дає можливість припустити, що Миколаївським міським ломбардом користувалося більш заможна верства міських обивателів, зокрема чиновники всіх рівнів, представники інтелігенції тощо. Наприклад, у 1899 р. було видано позичок під золоті, срібні та коштовні речі 3825 номерів, а під носильні речі - 3620. Якщо перша категорія була оцінена на суму в 37258 руб., то друга - в 24267 руб. [17].

Значний цифровий матеріал та кілька рішень про покращення роботи Херсонського ломбарду зафіксовані у "Журналі Херсонської міської думи" за різні роки. Так, Михайло Величко у 19- 08 р. просив думу звільнення його "від уплати відсотків, що належали з цього міському ломбарду, за заставлені речі [18]. Розглядалася низка й інших питань: про збільшення обігових коштів, покращення умов праці, зокрема, будівництво власного приміщення, підвищення платні службовцям [19] тощо. 24 лютого 1904 р. дума розглянула доповідь ревізійної комісії й ухвалила: покращити умови роботи ломбарду, а також встановити "утримання розпоряднику ломбарду й бухгалтеру в розмірі кошторису 1903 року", змінити витрати на ломбард, виділити 500 крб. для винагороди його службовцям [20].

Міські достойники турбувалися про покращення умов роботи ломбарду. їх, як і клієнтів, не задовольняли тісні приміщення, вони підтримували клопотання розпорядників про необхідність будівництва нових. Наприклад, спочатку Миколаївська дума на своєму засіданні 5 вересня 1906 р. схвалила рішення ревізійної комісії, прийнявши до уваги думку її членів про те, що "у цей час комори для загальних речей розширені майже удвічі", а тому можна зачекати з розширенням приміщення ломбарду. Питання про подальше покращення долі ломбарду передати "на розгляд спеціальної комісії" [21] у складі гласних думи С.І.Волохіна, В.О.Коника, Р.М.Витвицького і А.Ф.Пукалова [22]. Комісія розробила кошторис у сумі 3 600 крб., але дума його не схвалила [23]. Дума Херсона брала участь у формуванні керівного складу ломбарду.

Так, 20 квітня 1904 року вона провела вибори розпорядника і його товариша. За результатами таємного голосування розпорядником був обраний Е.ІТоташ, а заступником - ННКабузан [24].

Значно менше інформації про роботу Миколаївського міського ломбарду, бо звіти Миколаївської міської управи та її кошториси збереглися не за всі роки. Це ускладнює вияснення діяльності Миколаївського міського ломбарду.

Матеріали кошторису прибутків і витрат Миколаєва на 1900 р. дозволяють стверджувати, що міська управа планувала отримати від ломбарду надходжень до бюджету міста у 1899 р. 3040 руб. Насправді поступило 3200 руб., тому на 1900 р. визначили прибуток від ломбарду у розмірі 2880 руб. [25]. Ці цифри свідчать, що ці установи були прибутковими фінансовими структурами і не відповідали декларативним заявам "батьків міст, що ломбарди були покликані у першу чергу, задовольняти потреб найбіднішого міського суспільства [26].

Цінними є також фінансові звіти Херсонської міської думи, в яких простежуються позички