міському ломбарду, кошти на ремонт, розрахунки за оренду приміщень у будівлях колишнього канатного заводу [27] та ін. Такі ж звіти залишила Миколаївська міська управа. В них, зокрема, розглядаються активи міського ломбарду, суми тимчасових позик для розширення своєї діяльності, відсотки за погашення його боргів та виплату тих же відсотків за наймання приміщення [28].
З всієї сукупності інформації можна вияснити форми і методи збільшення основного капіталу ломбарду - основи успішної його діяльності. Ця проблема турбувала всі установи такого типу. Ломбард взяв дві позики в Миколаївському громадському банку в сумі 20000 руб. з обов'язковим поверненням із прибутку ломбарду протягом 10 років рівними частинами і, відрахувавши 8% річних. Щорічно ломбард повертав банку 2000 руб. + 880 руб. відсотків [29].
Питання власних приміщень ломбардів - злободенна проблема в їх діяльності. Як правило, вони відкривалися у найманих, не прилаштованих до цього приміщеннях. На їх переобладнання витрачалися податки мешканців міста, а з прибуткової частини потрібно було щорічно сплачувати за оренду великі суми в розмірі від однієї і до кількох тисяч рублів. Миколаївський ломбард, як й інші ломбарди України, також бажав мати власне, прилаштоване для цієї мети приміщення. У 1907 р. керівництво порушило клопотання про будівництво нового приміщення ломбарду. Для цього був створений фонд на будівництво будинку ломбарду. На 1907 р. в ньому вже нараховувалося 3 000 руб. [30].
Важливим джерелом дослідження діяльності Миколаївського ломбарду є щорічні звіти, які відповідно до статуту готувало його керівництво і до березня поточного року подавало до міської управи. Дума визначала гласних, котрі перевіряли його, зіставляли з документами ломбарду і наявними залогами. Після цього Дума розглядала ці матеріали і приймала відповідні рішення. У звітах визначався: основний капітал, кількість закладених речей, сума виданих під них грошей, суми, що поверталися після викупу клієнтом закладеної речі, кількість предметів, що надходили у власність ломбарду, якщо їх господар не викуповував.
У розпорядженні дослідника є звіти Миколаївського ломбарду за 1896, 1897, 1898, 1899, 1900, 1901, 1905 роки. Наприклад, у звіті за 19- 00 р. оборот склав 403593 руб. 26 коп. Після всіляких вирахувань на утримання службовців, повернення кредитів з відсотками в ломбарді залишилося "заставленими речами 76716 руб., відсотками паперів 700 руб. і наявними грішми 39 руб.", що разом складало 77455 руб. [31]. У доповіді ревізійної комісії 22 квітня 1902 p., підготовленої М.Постниковим, А.Павловим, ПСуротинським та І.Волторинським, розглядається фінансовий стан ломбарду. Автори доповіді відзначають, що ломбард має перед міським громадським банком 9000 руб. боргу, за який виплачує щорічно по 8% "інтересу вперед", але не менше 2000 руб. щорічно. Міська управа "постійно робить позики до 10000 руб., за які платиться 8Уг% за півріччя". Отже, "ломбард зобов'язаний щорічно виплачувати біля 3500 руб. боргу. Наявність боргів, незначний оборотний капітал в 51000 руб. не дозволять, на думку членів комісії, "бажати знизити відсотки, які беруться за позички" [32]. Комісія знову повернулася до питання про реконструкцію приміщення ломбарду, але наголосила, що вона має бути проведена відповідно до складеного розпорядником кошторису і за власні кошти ломбарду [33].
Міська дума Миколаєва після розгляду звіту за 1900 р. розпорядника ломбарду і ревізійної комісії прийняла рішення: порушити клопотання про зміну його статуту, що дозволило приймати під відсотки термінові внески (вклади) від приватних осіб, відхилити прохання про збільшення витрат на утримання канцелярії, "дозволити ломбарду видати місячний оклад службовцям у нагороду за виявлений ревізійною комісією зразковий порядок ведення справ [34] та ін. Звертаємо увагу на останній пункт постанови - видачу преміальних за хорошу службу, що дозволяє виділити важливу соціальну рису у діяльності ломбардів - турботу про службовців, покращення їх матеріального становища, зокрема виділенням щорічних надбавок до платні.
Питання збільшення платні службовцям неодноразово розглядала Херсонська міська дума. Так, 24 листопада 1904 p., заслухавши доповідь ревізійної комісії, до якої входили гласні М.М.Коган, О.П.Писарев, С.І.Волохін та М.В.Щеглов, дума ухвалила платню розпоряднику та бухгалтеру ломбарду залишити у розмірі минулого 1903 р. кошторису, виділити 600 руб. для найму писарів, асигнувати на покращення побуту службовців установи 500 руб. [35].
Література
Кирхнер Б. Одесский частный ломбард за 25 лет. - Одесса, 1912. - 111 е.,Щеславцев А Киевский городской ломбард // Известия Киевской городской думы. - 1915. -№ 10. - С. 157-163, Його ж. Вещевой кредит и городской ломбард в Киеве // Там само. - 1917.-№12.-С. 42-48та ін.
Волчаев П К. К деятельности Киевского городского ломбарда // Там само. - 1915. - № 7. - С. 139-144; Кириллов И. А Ломбарды в России. - [М ], 1922. - 81 с. та ін.
Карцева H. Київський міський ломбард // Праці комісії для вивчення фінансових справ. -№ 5. - Ч. І. 1929. 36. соц.-економ, відділу ВУАН. - № 28. - С. 189-197, Ломбарды//Большая Советская Энциклопедия. - М., 1965 . - Т. 8. - С. 766 та ін.
Понипаляк Л. Діяльність ломбардів // Вісник податкової служби. - 1996. - № 8. - С. 41; Обушна О. Сучасні тенденції розвитку ломбардного кредитування//Банківська справа. - 1999 -№5 -С. 17-21.
Казьмирчук М Ломбарди Уїфаїни кінця ХСХ- початку XX ст.: Історіографія проблеми // Наукові записки. Іст. науки: 36. наук