Особливо плідною у справі вивчення постаті В.Мальованого була доба від 1917 до початку 30-х pp. Дослідники значно розширили джерельну базу проблеми, підготували чимало цікавих монографій і статей з історії громадівського руху, в яких йде мова і про громадсько-політичну діяльність цього діяча У цьому плані важливе значення мають праці українських істориків національно-демократичного напрямку М.С.Грушевського, О.О.Рябініна-Скляревського, Д.І.Дорошенка та ін. Глибина аналізу та високий фаховий рівень характеризують змістовну монографію М.Грушевського "З починів українського соціалістичного руху. Мих. Драгоманов і женевський соціалістичний гурток", в якій висвітлено діяльність громадівців-політемігрантів, їх взаємини із "Старою Громадою", галицькими українолюбця- ми, російськими народниками. Пославшись на листування М.І.Павлика і спогади Ф.К.Волкова (Вовка), історик вперше у науковій літературі відзначив причетність В.Мальованого і Ф.Вовка до справи улаштування нелегальної української друкарні [12].

Чималим фактичним матеріалом, що безпосередньо стосується В.Мальованого, відрізняються статті О.Рябініна-Скляревського, написані у другій половині 1920-х pp. переважно на основі архівних матеріалів жандармських установ і присвячені українським громадам Одеси, Києва, Єлисаветграда. Автор зробив спробу більш-менш узгодити у вигляді окремих фрагментів біографії В.Мальованого різноманітні факти, що стосуються його діяльності у складі Одеської громади, зв'язків з М.Драгомановим і російськими революціонерами, Київською і Єлиса- ветградською громадами, а також перебування на засланні у Сибіру. О.Рябінін-Скляревський вважав цього діяча прихильником "спільного фронту" з соціалістами "общеруської" орієнтації, який "твердо тримав українську лінію" [13].

Відомий історик ДДорошенко видав монографію "Євген Чикаленко: його життя і громадська діяльність", де відображено і факт керівництва з боку В.Мальованого діяльністю харківського студентського гуртка українських народолюбців. Наведені у книзі свідчення ґрунтуються переважно на спогадах Є.Х.Чикаленка, який належав до складу цього гуртка, і тому вимагають порівняння з іншими джерелами. Зокрема, це стосується вказаного ДДорошенком року перебування В.Мальованого у Женеві. Цей діяч охарактеризований автором як активний революціонер, близький до "Народної Волі", що не поривав із українським національним рухом, а тільки старався надати йому більш радикального характеру [14].

Окремі факти про В.Мальованого як одеського громадівця наведені співробітником Українського наукового інституту у Варшаві Г.Лазаревським у примітках до першого тому "Архіва Михайла Драгоманова", що видано під редакцією проф. Р.Смаль-Стоцького в 1938 р. у Варшаві. При відборі фактичного матеріалу автор некритично використав статті О.Рябініна- Скляревського, внаслідок чого помилково вказана дата другого арешту В.Мальованого. Викликає сумнів також твердження про перебування його в Женеві після втечі із заслання і до повернення у 1883 р. в Україну [15].

Окремі згадки про В.Мальованого в контексті вивчення діяльності революційного народництва в Україні містяться в роботах істориків, які репрезентують марксистський напрямок в українській історіографії. Зокрема, М.Яворський назвав прізвище В.Мальованого серед "правих народників, цебто пропагандистів, близьких до позиції "Вперед", які в першій половині 1870-х років "протиставляють себе подекуди бунтарям- народникам". Говорячи про другу половину 18- 70-х років, історик-марксист охарактеризував українського народолюбця як одного з ватажків Одеської громади, що водночас був лівим революціонером, бунтарем [16].

У статтях І.Рибакова наведено фактичний матеріал, що стосується перебування В.Мальованого у Сибіру під час другого заслання. За його оцінкою, одеський громадівець у 1870-х pp. не належав до народницьких організацій, однак ідеологічно стояв на народницькій платформі. За часів перебування у Якутську в 1889-1890 pp. погляди В.Мальованого визначені близькими як народовольські [17].

Важливі факти, що стосуються другого заслання В.Мальованого, вперше наведені у "Матеріалах до біографічного словника Якутського політичного заслання 70-х - 80-х pp.", складених російським дослідником М.Кротовим за джерелами історико-революційного відділу Центрального архіву Якутської АРСР [18].

Стисла інформація про В.Мальованого вміщена в іменному покажчику до збірника статей і матеріалів, написаних учасниками народовольського руху, де В.Мальованого названо народовольцем, членом Виконавчого Комітету, проте не згадувалося про його діяльність як українського народолюбця. Вказані лише дати втечі з Сибіру, другого арешту і смерті. Остання дата потребує уточнення [19].

Перша словникова форма біографії В.Мальованого створена на основі використання різноманітних джерел і опублікована у 1931 р. авторами багатотомного біобібліографічного словника, присвяченого діячам революційного руху в Росії. Вона являє собою більш-менш послідовний виклад окремих фактів життя та особистого внеску українського народолюбця в революційний рух, відібраних без попереднього критичного аналізу, і тому вимагає уточнень та доповнень. Це стосується, перш за все, встановлення точної дати народження В.Мальованого, часу переїзду до Одеси, місцеперебування та діяльності у 1881-1883 pp., співробітництва з М.Драгомановим, "Народною Волею", українськими громадами тощо [20].

Для праць вищезгаданого періоду притаманні, в цілому, крім відзначених позитивних рис, також недостатність і однобічність джерельної бази, слабкий рівень висновків і узагальнень, термінологічна невизначеність, наявність помилок фактичного характеру, відсутність цілісного уявлення про місце і роль В.Мальованого в народницькому русі.

В умовах утвердження тоталітарного режиму в СРСР, починаючи з середини 30-х pp., народництво трактувалося негативно, серйозне наукове вивчення даної проблематики було згорнуте майже на два десятиліття. Викликає інтерес монографія ДЗаславського "М.П.Драгоманов. (К истории украинского национализма)", де критично оцінюється ''український буржуазний націоналізм" і т.зв. "драгоманівщина". Розглядаючи Одеську громаду як об'єднання ліберально-буржуазних і радикаль- но-демократичних елементів, автор згадує В.Мальованого як українського діяча, що водночас входив і до революційних гуртків [21].

У постсталінську добу з'явилися праці українських вчених, спеціально