Підведемо деякі підсумки нашого екскурсу в типологію та періодизацію психоісторії людства з огляду на теорію та практику розбудови громадянського суспільства.

Сучасна людська цивілізація переживає у світовому масштабі досить тривалий період врівноваженого БРП (раціонально-індивідуаліс- тський приватновласницький базис в поєднанні з сенсорно-колективістською демократичною надбудовою), відомого під назвою "західної демократії". У суспільствознавстві він ототожнюється з так званим "громадянським суспільством" і прийнятий за еталон суспільного устрою в незалежній Україні, проте є тільки одним із 5- ти психоісторичних типів громадянського суспільства - раціонально-індивідуалістським врівноваженим ("західним", матеріальним і матеріалістичним, прагматичним, "капіталістичним" чи "індустріальним" ("постіндустріальним"), анти- духовним, аморальним і т.ін.).

Можна, звичайно, заперечувати можливість існування громадянського суспільства неврівно- важеного раціонально-індивідуалістського типу. Бо поєднання приватної власності у базисі з авторитарною владою у надбудові не залишає нібито місця для демократичних засад, які є основою громадянського суспільства у його сучасному типологічному розумінні. Але психоісторія людства дає численні приклади "мудрих правителів", які добровільно або вимушено обмежували свою владу на користь представницьких органів свідомих приватних власників в ім'я збереження громадянської злагоди. Наприклад, народ та засоби масової інформації Іспанії називають короля Хуана Карлоса І не інакше як "гарантом демократії" і, навіть, "королем республіканців", відзначаючи тим самим його видатну роль у переході від диктатури Франко до демократії [19]. Так що, як бачимо, неприпустимо співвідносити демократію тільки виключно з класич- ною буржуазною демократією, як це собі уявляє переважна більшість сучасних теоретиків громадянського суспільства. Скажемо більше. Для психоісторика показовим, передусім, є сам факт існування типологічної ознаки. Яким би не було її співвідношення з демократією, воно не заперечує тип громадянського суспільства, котрий у цілому визначається типом держави. Міра розвитку демократії не впливає на тип громадянського суспільства, втім, як і міра розвитку авторитаризму.

Вказані два раціонально-індивідуалістські типи громадянського суспільства ми називаємо "західними". Крім того, в скарбниці психоістори- чного досвіду людства існує ще два сенсорно- колективістські типи громадянського суспільства- неврівноважений і врівноважений. Вони відрізняються за мірою розвитку демократичних засад у суспільному житті. При врівноваженому БСКТ вони розвинені як у базисі, так і у надбудові (переважання суспільної, власне "громадської", або загальнодержавної власності у базисі та демократичних засад влади і управління у надбудові). При врівноваженому БСКТ ці засади зберігаються лише у сенсорно-колективістському базисі - у вигляді більш-менш виражених елементів громадського самоврядування і можуть бути практично відсутні у раціонально-індивідуалістській авторитарній надбудові.

Ці два сенсорно-колективістських типи громадянського суспільства ми називаємо "східними" або "східнослов'янськими". Перший із них ми вважаємо традиційно властивим менталітету українського народу, а другий - російського, на що, між іншим, вказував ще М.В.Гоголь у маловідомій, але надзвичайно важливій для психоісторії України праці "Роздуми Мазепи". Вони є альтернативою громадянського суспільства врівноваженого раціонально- індивідуалістського типу ("західного"), який розбудовували президенти та уряди, Верховні Ради та місцеві держадміністрації України всі роки її незалежності. Хоча сучасні суспільствознавці і не визнають права на існування цих двох сенсорно-колективістських типів громадянського суспільства, навряд чи це суттєво позначиться на періодичності їх появи та зникнення у психоісторії людства.

Тут треба зробити невелику ремарку щодо прояснення їх позиції. Ініційоване Заходом тупцювання суспільної думки навколо раціонально- індивідуалістської концепції громадянського суспільства - ніщо інше, як засіб його самореклами в Україні. Посилення її пропаганди викликане поступовим зближенням України з Росією та Білорусією. А пажа підтримка "західної" моделі українськими суспільствознавцями, вочевидь, - не тільки відображення їх світоглядних позицій, але й дяка за наукові гранти. Бо ж левова частка їх досліджень у цьому напрямку відбувається у межах програм, які фінансуються зарубіжними державними та громадськими організаціями. Свідченням розмаху вказаних процесів може бути проведення під егідою Міжнародного фонду "Відродження" Дж. Сороса у Києві у лютому 2002 р. Громадянського форуму та розгорнута після нього дискусія щодо перспектив розвитку громадянського суспільства в Україні у засобах масової інформації. Об'єктом знущань науковців стала вже згадувана нами стаття Голови Верховної Ради, члена-кореспондента НАШ'' В.Литвина, з якої "плавно перейшли" на його особистість та "політичний режим" країни. Залишимо осторонь науковий рівень статті та звинувачення автора у компіляції, бо тоді треба критикувати критиків. І тоді виявиться, що вся "провина" пана Литвина лише у тому, що він дозволив собі висловити сумніви у відсутності альтернативи "західній" моделі громадянського суспільства. Щоб впевнитись у цьому, достатньо переглянути матеріали дискусії.

Існує також перехідний тип громадянського суспільства з переплетенням раціонально- індивідуалістських і сенсорно-колективістських типологічних елементів у базисі та надбудові, до якого потрібно віднести ту індивідуальну та суспільну дійсність, що ми маємо в Україні. Це досить добре усвідомлюють політики і науковці, говорячи про "затягування перехідного процесу в Україні", яке, за думкою деяких з них, "вже перейшло критичну межу" [20].

Проте розуміти - це не значить бачити перспективи виходу із перехідного становища. А специфіка України полягає у тому, що ці перспективи мають для неї альтернативний характер. Можливе як повернення України до сенсорно- колективістського ("просоціалістичного", "східного"), так і еволюція у напрямку до раціональ- но-індивідуалістського ("прокапіталіс-тичного", "західного") типу громадянського суспільства. Це досить складна