Усе це має особливу актуальність саме на стику відбудовного і реконструктивного періоду у розвитку економіки СРСР, бо "якщо з початку відбудовного періоду завдання полягало у тому, щоб завантажити наявну техніку, незалежно від того, наскільки вона фізично зношена чи застаріла, і кожна пущена в хід машина означала крок вперед", то тепер, на старті реального змагання, постало ще й питання амортизації, оскільки світовий ринок "контролює нашу відсталість щодня у всьому виробництві в цілому й у кожній окремій галузі", насамперед через "рух цін": "Ми виробляємо у 2,5-3 рази дорожче, ніж капіталістична промисловість" [22]. Звідси й жорсткий висновок Троцького, що пролунав на квітневому (1926 р.) пленумі ЦК ВКП(б): країна вичерпала можливості розвитку, спираючись на стару техніку, тому занадто рано говорити про необхідність економічної самодостатності, та "залежність наша від капіталістичної техніки буде у найближчі роки збільшуватися, а не навпаки" [23]. У праці "До соціалізму чи до капіталізму?" Троцький роз'яснював, що у "найближчі роки нам буде навряд чи по-господарському вигідно виробляти машинне устаткування більше, ніж, скажімо, на 2/5, чи, у кращому випадку, наполовину. Якби ми відразу зробили різке переміщення засобів і сил в бік виробництва нових машин, то ми порушили б необхідні пропорції між різними галузями господарства та між основним і оборотним капіталом в одній і тій же галузі, або... дуже знизили б загальний коефіцієнт росту. А для нас уповільнення темпу набагато небезпечніше за ввіз іноземних машин, як і взагалі іноземних товарів" [24]. Говорячи в даному контексті про нестаток капітальних коштів для розвитку "командних висо-f', наприклад, в електроенергетиці, якій він приділяв підвищену увагу як наочному прикладу модернізації економіки через електрифікацію, Троцький і його соратники вважали за можливе залучення іноземних інвестицій, зокрема, для будівництва Дніпрогесу [25].

Таким чином, основний аргумент, що наводився опозицією у відповідь на докори щодо "дауесизації" СРСР, мав таке формулювання: "Нам потрібна не "незалежність" від світового господарства, а висока продуктивність праці, чого можна досягти тільки при швидкому темпі розвитку, що, у свою чергу, вимагає широкого і вмілого використання ресурсів світового ринку... Наша установка - не на незалежний черепашачий крок, а на якомога можливо швидкий темп розвитку" [26].

Економічний аспект критики лівою опозицією теорії "соціалізму в окремо взятій країні", на наш погляд, тісно пов'язаний з прагненням довести взаємозв'язок між даною теорією та ослабленням сил соціалізму на світовій арені. Для лівих було очевидним, що господарські успіхи СРСР є могутньою агітацією за соціалізм у світовому масштабі. Тому на перший план для лівих виходила турбота про якість соціалістичного будівництва. Опозиціонер Л.Кернер писав, що є три незаперечних аргументи "за" якісне будівництво соціалізму в СРСР, незважаючи на неможливість його остаточної побудови у національних рамках: а) успішне будівництво соціалізму є кращою агітацією за світову революцію; б) будівництво елементів соціалізму в Росії дасть можливість більш швидко і безболісно побудувати соціалізм після революції у розвинених капіталістичних країнах; в) соціалістичне будівництво в СРСР є поліпшенням становища народних мас, що виховує в них віру у соціалістичне майбутнє. Тому, виводив Л.Д. Троцький, "кожен наш успіх знаменує наближення європейської революції", з чого й випливає, що "наша робота є складовою частиною міжнародної революції" [27].

І особливою небезпекою тут, як зауважував Троцький, є в усвідомленому чи неусвідомлено- му прагненні "заздалегідь оголосити "достатнім" той темп, який є", що безпосередньо веде до створення "помилкової і заколисуючої теорії про те, що нібито час сам по собі "працює на нас", автоматично забезпечуючи перемогу "соціалізму в одній країні". Головне, із усього цього випливає "готовність заздалегідь назвати соціалізмом усе, що відбувається і буде відбуватися усередині Союзу, незалежно від того, що буде відбуватися за його межами" [28]. У книзі "Зраджена революція" 1936 року він з обуренням писав про те, що адміністративний розгром куркульства за сталінською логікою виявлявся "побудовою соціалізму в цілому": адже класи "в цілому" знищені, виходить, і соціалізм "в цілому" побудований, тим самим теорія "соціалізму в одній країні" одержала нове підживлення, а критерії соціалістичності радянського суспільства були чергового разу знижені та грубо перекручені [29].

Усе це, на думку Троцького, зовсім не є випадковим. У