Татари були не єдиними, з ким проводив розмови архіпастир Гавриїл і чиї розповіді він використав при написанні своїх творів. Так, при описі проекту заснування університету в Катеринославі саме спогади старожилів дали змогу історику зрозуміти, де саме мала бути зведена будівля, адже, за свідченнями преосвященного, ні план міста з усіма проектами, ні тим більше план місцевості, де був би навчальний заклад, не знайшлися. А от старожили згадували, що "оному місце передбачалося на монастирському острові, прямо проти княжого палацу, з котрим Університет повинен з'єднуватись підйомним мостом через протоку Дніпра. Зокрема, на монастирському острові передбачались деякі заклади для Катеринославського Університету, наприклад: ботанічний сад; але ні Університету, ні саду при ньому в Катеринославі не було" [19]. Як випливає далі, такого плану розповіді носили в основному описовий характер, вони зображали місцевість чи погоду, чи змальовували церковне начиння, не згадуючи при цьому точних подій, імен чи достовірних дат. Ось як на основі свідчень старожилів зобразив преосвященний Гавриїл місцевість, де знаходились промислові підприємства Катеринослава, фабрики та заводи: "Місце, де фабрики та місто також були засновані, було лісистим, болотистим, так, що там знаходилось багато птиці, не виключаючи і небезпечних гадів. Між травою росло безліч польової клубники, іншими словами - суниць, що коли їхали, від ягід колеса робились кривавими" [20].

Завдяки спогадам одного із кодацьких старожилів, Семена Бардадима, преосвященний в деякій мірі проливає світло на долю ікони Богоро- дицької. Він говорить, що "років за сорок, а отже, близько 1736 року, та ікона стояла в колишній старій Новокодацькій Миколаївській церкві, в притворі церковнім; із зведенням нової церкви спочатку стояла в ризниці, потім - в пономарні. А коли від тієї ікони трапились дива, то вона була перенесена у вівтар і поставлена за престолом 1770 року, зробленим на кошти військового осавула Запорізької Січі Василя Письмача для поминання померлого хрещеного сина" [21].

Крім того, корисним джерелом для вченого Розанова послужили і періодичні видання. Так, згаданий вище "Одеський вісник", який вперше побачив світу 1828 році, "поширюючись скрізь, стає необхідною настільною газетою для кожного жителя Новоросії" [22]. Майже в цей самий час, а саме 1832 року, був виданий перший Календар, який містив в майбутньому велику кількість відомостей про історію Новоросійського краю. Завдяки появі даного видання "наука придбала багатий запас історичних, географічних, топографічних та інших матеріалів, зібраних на самих місцях досвідченими і допитливими людьми" [23]. Журнал "Москвитянин" також здобув популярність серед науковців і не залишився поза увагою. З його сторінок преосвященний почерпнув факти про життя та діяльність релігійних осіб, які зробили неоціненний внесок у розвиток Новоросії. До того ж, крім статей в періодичних виданнях, друкувались царські укази, маніфести, договори, розпорядження, які також несли в собі певну інформацію і являли собою цінне джерело для кращого розуміння ходу історичного процесу.

Розглядаючи територіальні проблеми, преосвященний Гавриїл вивчав карти місцевостей, складені його попередниками. Так, описуючи територію заселення Новоросії сербами, він використовував карту новосербського поселення, складену в 1758 році геодезистом Семеном Jleo- нтьєвим. Цей документ був відкритий в Єлисаветграді дійсним членом Товариства Г.І.Соко- ловим. Згідно з картою серби займали територію "від гирла річки Кагарлика, прямою лінією до верхів'я річки Тур, а з верхів'я Тура до гирла річки Кам'янки, від гирла Кам'янки на верхів'я Березівки, від верхів'я Березівки до вершини Омельника, а по ній до самого гирла Омельника, що впадає в Дніпро; ясніше і коротше кажучи, нинішньою Херсонською губернією в округах - Ольвіопольському, Новомиргородському, Олександрійському і частиною Катеринославської губернії в окрузі Верхньодніпровському" [24].

Слід відмітити, що Гавриїл Розанов поряд з викладом історичних фактів, детальних описів, які базувались на оригінальних чи вже відомих джерелах, вносив також свої судження, пояснення чи припущення, які, в свою чергу, ґрунтувались на його власних спостереженнях, розвідках. Початок зображуваних ним подій з історії саме півдня Росії на основі побаченого чи почутого припадає на 1837 рік, час прибуття архіпастиря до Херсонської єпархії. З власного досвіду преосвященний залишив на папері відомості про церкви, монастирі, молитовні дома, освітні заклади, часткові описи царювання августійших осіб, з котрими йому неодноразово зводила доля чи віч-на-віч, чи шляхом листування, прохань, наказів, деякі факти життя та діяльності духовних осіб.

Одним з найважливіших аспектів розгляду джерельної бази преосвященного Гавриїла, яка лягла в основу створення ним значної кількості цікавих робіт, присвячених історії розвитку Новоросійського краю, є використання документальних джерел: царських указів, грамот, маніфестів, розпоряджень, звітів та записок експедицій, відомостей, контрактів, орденів. Щоб уникнути неточностей чи грубих помилок у своїх роботах, преосвященний допускає цитування уривків або цілих документів, що робить його твори ще ціннішими. Особливо насичені вони царськими указами, грамотами про призначення на духовні посади та уривками з листів височайших осіб.

Як бачимо, у своїй дослідницькій роботі преосвященний Гавриїл, архієпископ Катеринославський, Херсонський та Таврійський, використав велику кількість літератури. До розгляду різноманітних історичних проблем він поставився серйозно, намагаючись якнайдетальніше зобразити ту чи іншу подію, описати її з точністю, спираючись на достовірні факти, представлені

Література

Василевич Ю.В. Гавриїл Розанов - історик та релігійний діяч // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Вип. 2. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МФ