і 3 складають єдиний комплекс і є північною стіною оборонної башти римського часу (І-ІИ ст. по Р.Х.). На північ від кладки виявлена виборка, її довжина 4,00 м (захід-схід). Слід відмітити, що матеріал з вищеописаних рівнів доволі змішаний (V ст. до Р.Х. - II ст. по Р.Х.), але збільшується частка чорнолакового посуду і, навпаки, зменшується кількість червонолакової кераміки.
Найбільш цікаве відкриття післягетської Ольвії - вже описана кладка №3 (північної стіни оборонної башти римського періоду). Після її відкриття стала більш чіткою картина оборонної системи поліса І-ІИ ст. по Р.Х. Башта стала логічним завершенням роботи Л.М.Славіна 1937 p., коли були виявлені залишки північної оборонної стіни, але не знайдена явно виражена башта, яку в той час вважали знищеною лиманом [13].
Передгетський будівельний період за підсумками роботи у 2001 р. на ділянці "Кліф-2" представлений більш комплексно, ніж післягетський.
Це об'єкти пізньокласичного-ранньоеллініс- тичного часу, а точніше - це комплекс підвалів жилих будинків І, II, III, протягнутих вздовж берегової лінії по вісі північ-південь.
Підвал №1 був частково розкопаний у 1995- р. (праця ПДДіатроптова). Збереглася південна стіна приміщення довжиною 3,75 м, шириною 0,64 -0,75 м, висотою 0,75-1,20 м, у 2-6 шарів кладки, висотою 0,22-0,25 м кожний, східна стіна довжиною 3,75 м, шириною 0,60-0,68 м, висотою 0,20- 0,57 м у 1-3 шари, висотою 0,17-0,20 м кожний, північна стіна довжиною 5,90-6,00 м, шириною 0,70-0,74 м, збереглася у 1-3 шари висотою 0,10- 0,62 м на кожний, при загальній висоті 0,15-0,51 м Північна стіна підвалу №1 також є північною стіною приміщення, що іде у західний борт кліфу, і південною стіною підвалу №2. Західна стіна підвалу не відстежується - приміщення уходить в західний борт, над яким була побудована та відрестав- рована кладка римського часу. Не зберігся і пів- денно-східний кут приміщення.
По всьому приміщенню нижче підошви кладки простежені рівні полів товщиною 0,09-0,14 м. Над ними, практично по центру підвалу, виявлено лежачий на постелі з ухилом до сходу вапняний блок розмірами 1,10x0,76-0,86x0,38 м. Подальше вивчення було припинено у зв'язку з постійним прибуванням лиманної води до підвалу, що вкрай утруднило роботу.
Матеріал, знайдений у приміщенні, - амфор- на тара: уламки хіоських пухлогорлих, ковпач- кових амфор, амфор іонійських центрів, також фасоських та типу Солоха I (V-III ст. до Р.Х.) - дозволяє його датувати [14]. З індивідуальних знахідок - це уламок теракоти та монета (залишилась не визначеною).
Підвал №2 з півночі прилягає до підвалу №1. Східна стіна повністю знищена лиманом, південна, як зазначалося вище, є суміжною з північною стіною підвалу №1. Північна стіна має довжину по південному фасаду 5,38 м, по північному - 6,25 м, шириною - 0,77 м, висотою - 0,23-1,00 м, збереглося 1-4 ряди висотою 0,17- 0,25 м кожний. Стіна була більш довгою, що просліджується по рихлому, темному жовтогли- нистому ґрунті, вибірки кладки її довжина 0,87- 1,32м. Західна стіна підвалу №2 має довжину по східному фасаду 4,50 м та 5,50 м по західному, ширину - 0,87 м, висоту - 1,00-2,10 м, збереглася у 1-7 рядів висотою 0,24-0,32 м.
Ґрунт у другому приміщенні жовтоглинис- тий, зі світлими попелястими включеннями, шматками сіро-зеленої спонділової глини, річковим піском. Матеріал (артефакти) на відміну від підвалу №1 більш змішаний, представлений ам- форною тарою, червонолаковою і чорнолаковою керамікою (VI ст. до Р.Х. - II ст. по Р.Х.). Над підвалом №2 було виявлено декілька шарів черепичної вимостки, можливо, що це вулиця, вимощена після припинення існування приміщення.
Підвал №3 зберігся вкрай фрагментарно. Він представлений західною стіною: довжина - 5.25 м, ширина - 0,60-1,05 м, висота - 0,12-0,62 м, у 1 -4 ряди по 0,12-0,28 м кожний. Фрагментарна північна стіна збереглася у довжину на 1,30-1,38 м, шириною 0,75 м. Загальна висота при наявності 2-3 рядів - 0,98 м. Південна стіна була описана при розгляді підвалу №3.
Ґрунт у приміщенні майже нічим не відрізняється від ґрунту підвалу №2, рівнів підлог не простежено. Супроводжувальний матеріал практично ідентичний матеріалу підвалу №1, але слід обов'язково відмітити знахідку розвалу рідкісної у нас пунічної амфори II ст. до Р.Х. [15], шести монет, свинцевої герми та фрагменту свинцевого букранія. Кладки, застосовані при будівництві підвалів, відрізняються від кладок після-
Література
Уваров АС. О древностях Южной России и берегов Черного моря. - СПб., 1851. — С. 71; Латышев В В. Исследование об истории и государственном строе города Ольвии. - СПб., 1887, Фармаковский Б.В. Отчет о раскопках в Ольвии в 1924 г. // Советская государственная академия истории материальной культуры (СГАИМК). - 1926. - Т. 1. - С. 143 и сл.; Славин JIM. Периодизация исторического развития Ольвии // Проблемы истории Северного Причерноморья в античную эпоху. - М, 1959; Крьшщкий С. Д. Ольвия: историографическое исследование архитектурно-строительных комплексов. - К., 1985. - С. 173-178; Карышковский П О. Монеты Ольвии. Очерк денежного обращения Северо-западного Причерноморья в античную эпоху. - К, 1988. - С. 19-26, Виноградов Ю Г. Политическая история Ольвийского полиса. VII-I вв. до н.э. Историко-эпиграфическое исследование. - М., 1989.-С. 20-25.
Крижицький С.Д., Крапівіна ВВ., Лейпунська НО. Головні етапи історичного розвитку Ольвії // Археологія. - 1994. - №2. - С. 18-44.
Крыжицкий С.Д.