тим він радить американським політичним діячам "уникати демонстративних жестів в питанні продажу зброї Тайваню, продовжувати свою лінію на достатньому для підтримання його оборони рівня, доки тайванська проблема не буде вирішена між Тайбеєм і Пекіном мирним шляхом" [29]. Г.Б.Гасс припускає, що в цьому випадку керівники КНР "можуть проявити роздратування і навіть принизити рівень дипломатичних відносин в тій же мірі, в якій вони повели себе, коли голландський уряд продав Тайваню два підводні човни. Однак це принесло б більше збитків Китаю, ніж Сполученим Штатам" [30].
Дещо з іншої сторони висвітлюється проблема Тайваню після нормалізації відносин між США та КНР в роботі відомого спеціаліста по Китаю, політолога Т.Робінсона "Військове сприяння Китаю та уроки Вашингтону" [31]. Т.Робінсон пропонує комплекс заходів політичного і військового характеру, направлених безпосередньо на Китай та його сусідів. Він вважає, що Вашингтон може впливати на політику КНР, "заохочуючи Пекін за хорошу поведінку" поставками військових товарів чи, навпаки, послабляючи зв'язки з ним в різних галузях, якщо Китай "буде діяти всупереч інтересам США" [32]. Зокрема, такий підхід Т.Робінсон пропонує застосувати для вирішення тайванської проблеми. На його думку, неприпустимо "залишити Тайвань", тобто не перешкоджати встановленню над ним суверенітету КНР [33]. Рішення проблеми Т.Робінсон вбачає в тому, щоб "стимулювати примирення між керівництвом КНР і тайбейським режимом, використавши для цього "той вплив на Пекін, який дає Сполученим Штатам передача технології Китаю" [34]. Такий варіант вирішення проблеми Тайваню фактично був направлений на закріплення острова, як окремого від КНР політичного утворення на невизначено довгий час.
Директор Центру азіатських досліджень ДжКоппер взагалі вважає, що Сполученим Штатам просто не має про що вести переговори з Пекіном з приводу Тайваню, крім як про обіцянку Пекіну вирішити тайванську проблему мирним шляхом [35]. ДжКоппер піддає критиці концепцію, зміст якої полягав у тому, що "відносини Сполучених Штатів з колишнім супротивником - Китаєм - повинні підтримуватись в зростаючому русі, щоб не погіршитись" [36].
Р.Майєрс, співробітник Стенфордського університету, виступав за більш жорстку "китайську політику" Вашингтону, оскільки Китай - це "зростаюча сила з власними унікальними проблемами і національними інтересами" [37]. Виходячи з цього, "Вашингтону немає потреби робити знижки заради поліпшення відносин з Китаєм. Такі знижки ні в якому разі не гарантують від розходження китайських і американських інтересів", - робив висновок Р.Майєрс. "Зокрема, - вважає він, - відносини США з двома Китаями, де- факто на державному рівні, можуть бути продовжені до тих пір, поки лідери в Пекіні і Тайбеї не вирішать приступити до переговорів" [38].
Отже, вирішення питання про статус Тайваню залишається для американської історіографії складним, дискусійним, тому цілком закономірне зауваження, зроблене А.Д.Барнеттом в дослідженні, присвяченому політиці Китаю: "Інтереси двох країн на Тайвані будуть і надалі розходитись, і на остаточне рішення тайванської проблеми піде багато років" [39].
Література
Fairbank J.K. The United States and China. - Cambridge (Mass), 1971. - P. 277.
Fairbank J.K. Chinabound; a Fifty-Year. Memoir. - N.Y., 1982. - P. 434.
Operations Report, ICA. - Wash., 1965. - P. 60.
Ibidem.
Pierre AJ.The Global Politics of Arms Sales. - Princeton, 1982. - P. 133.
Far Eastern Economic Review. - Аргі! 14, 1983. - P. 44.
Press Release. U.S.Senate. - Wash.D.C. - August 11, 1976.
Sino-American detent and its Policy Implications, Ed. by Gene T.Hsiao. - N.Y., 1974. - P. 22-24.
Washington Post. - 08.10.1977.
New York Times. - 29.09.1977.
Fairbank J.K. China. The people's Middle Kingdom and USA. - Cambridge (Mass), 1976. - P. 79.
China and the Great Powers. Relations with the United States, the Soviet Union and Japan. - P. 80-81.
Robert Scalapino. Asia and the Major Powers. AEL-Hoover policy Studies. - Stafford (Cafif), 1972. - P. 93.
Robert Scalapino. Asia and the Road Anead. University of California Press. - Berkeley, 1975. - P. 234.
Clough R.East Asia and U.S. Security. - Washington, 1975. - P. 146.
Ibid. - P. 147-148.
Ibid. - P. 149-150.
China and America. The Search for a New Relationship. Ed. by William IBarnds. - N.Y., 1977. - P. 229.
Cline R. Toward a Two China Policy // Asian Affairs. - 1976. - N 3. - P. 281-286; Cline R.Premeditated Murder of Taiwan in Offing // Asia Mail. - 1978. - October. - P. 11-12; Carver J. Taiwan's Russian Option // Apian Survey. - 1978, vol.18. - N 7.
Chen K.Peking's Attitude Toward Taiwan // Asian Survey. - 1997. - N 10.
Bowie R. The Taiwan issue // Chrietion Science Monitor. - 09.06.1976.
The New York Times. - 04.05.1984.
H.B.Gass. Sino-American Secerity Relations. Expectations and Realities. - Wash., 1984.
H.B.Gass. Ор. cit. - P. 41.
Ibid. - P. 20.
Ibid. - P. 48.
Ibid. - P. 49.
H.B.Gass. Ор. cit. - P. 52.
Ibidem.
Ibid. - P. 48.
T.Robinson. Boosting China's Military: Lessons for Washington // Far Eastern Economic Review. - 1985, vol. 128. - N 23.
Ibid. - P. 29.
Ibidem.
T.Robinson. Ор. cit. - P. 29.
John F.Cooper. Greeting Premier Zhoo with a Balanced China Policy. - "Bacgrounder" Asian Studies Center. The Heritage Foundation. - Wash., 1984. - January 6. - N 6. - P. 7.
John F.Cooper. Greeting Premier Zhoo with a Balanced China Policy. - "Bacgrounder" Asian