УДК 94 (477.74) "1918" Пархоменко В.А.

Формування гетьманських військових частин в Одесі у 1918 році

Проблемі будівництва української армії періоду національно-демократичної революції 1917-1920 рр. у вітчизняній історіографії відведено важливе місце [1]. Але слід відмітити, що питання, пов'язане з формуванням української армії гетьманату П.Скоропадського на Півдні України, на жаль, не знайшло належного висвітлення.

Автор даної статті вже торкався цієї проблеми стосовно Миколаївщини [2]. Тепер ми ставимо собі за мету більш детально розкрити процес створення українських військових частин гетьманату в Одесі, яка була центром формування національної армії на Півдні України протягом 1917-18 рр.

29 квітня 1918 року, внаслідок державного перевороту, до влади прийшов гетьман П.П.Скоропадський. В оголошених у цей же день "Грамоті до всього українського народу" та "Законах про тимчасовий державний устрій України" зазначалося, що вся виконавча і законодавча влада в країні тимчасово належить гетьману України, який також ставав "верховним воєводою армії та флоту" [3]. Уряд П.Скоропадського продовжував працювати над формуванням української армії за планом, наміченим Центральною Радою. Передбачалося, що збройні сили України будуть складатися із 8 корпусів піхоти та 4-х дивізій кінноти. Але організація війська за часів гетьманату практично не вийшла поза межі підготовки офіцерських кадрів штабів корпусів та дивізій. Головна причина, яка гальмувала створенню національної армії, - це присутність на Україні австро-німецьких військ, командування яких не було зацікавлено в існуванні боєздатної, численної української армії, запевняючи гетьмана П.Скоропадського, що для охорони спокою в країні вистачить і німецьких військ.

Але праця по формуванню української армії, хоч і з оглядкою на реакцію німців, тривала. Військове міністерство гетьманату у травні 1918 р. очолив генерал О.Рагоза [4]. У роки Першої світової війни він командував 4-ю російською армією, зробивши невдалу спробу влітку 1916 р. прорвати німецький фронт біля Барановичів. Начальником Генерального штабу залишався ще з часів Центральної Ради полковник О.Сливинський. На Півдні України планувалося сформувати 3-й армійський корпус (командир - генерал-майор О.І.Березовський), штаб і дивізії якого ще уряд УНР розпочав створювати в Одесі.

До складу 3-го корпусу входили 5-та (17-й Тираспольський, 18-й Поморський, 19-й Одеський, 20-й Дніпровський піхотні полки) та 6-та (21-й Єлисаветградський, 22-й Олександрійський, 23-й Запорізький, 24-й Херсонський полки) піші дивізії [5], а також 5-та і 6-та легкі гарматні бригади по 6 батарей кожна.

Одеса, в якій були розташовані штаби корпусу і 5-ї дивізії, стала центром по формуванню гетьманської армії на Півдні України. Основу залоги міста складали, переважно, офіцерські кадри 18-го Поморського та 19-го Одеського піших полків, а також 5-та легка гарматна бригада [6].

Піхотний полк повинен був мати 3 курені, а кожен курінь - 4 піші та 1 кулеметну сотні. Особовий склад полку за штатами, затвердженими П.Скоропадським 30 липня 1918 р., повинен був налічувати: 73 старшини (офіцери), 4 лікарів, 7 урядовців, 1 священика, 1206 козаків (солдатів). На озброєнні полк повинен був мати 820 гвинтівок, 174 карабіни, 12 кулеметів та 39 пістолетів [7].

В Одесі також знаходилися корпусне санітарне управління, управління корпусного інтендантства та управління гарматного інспектора корпусу. Згідно із наказом гетьмана від 24 травня 1918 р. міським отаманом Одеси був призначений генерал В.Мустафін [8]. А 14 липня частини Одеської залоги прийняли урочисту присягу на вірність гетьману та Українській Державі.

В період гетьманату штаб корпусу активно займається формуванням інженерно-технічних військ. Створюються залізничний та 3-й інженерний курені. Останній мав 3 саперні, телеграфну та навчальну сотні [9]. Крім цього, були також сформовані автомобільна рота, автомайстерня, автомобільний панцирно-кулеметний дивізіон та навчально-кадровий автокурінь.

Важливу роль у майбутній українській армії військове міністерство П.Скоропадського відводило авіації. Для належної підготовки авіаційних кадрів у червні 1918 р. територія України була розподілена на 4 науково-кадрові повітроплавальні загони: Київсько-Полтавський, Чернігівсько-Волинський, Харківсько-Катеринославський та Одесько- Подільський [10]. Командував Одесько-Подільським повітрозагоном військовий старшина (підполковник) Г.Голубєв. Для льотчиків колишньої царської армії, що бажали служити в українській авіації, в Одесібуло відкрито управління авіаційного дивізіону Херсонщини.

Всі повітрочастини на Півдні України складали Одеську авіагрупу, яка налічувала 60 аеропланів: по 10 розвідувачів, бомбардувальників, винищувачів та 30 тренувальних літаків [11].

Для належної підготовки авіаторів і техніків відновлює свою діяльність Одеська авіашкола. 14 жовтня 1918 р. П.Скоропадський затвердив її кадровий штат. Авіашкола повинна була мати 4 старшини, 20 козаків (серед них 1 писар, 4 мотористи, 1 кашовар) і два автомобілі (легковий та санітарний) [12].

В період гетьманату на Півдні України була створена морська піхота - корпус морської оборони узбережжя Чорного моря. Віце-адміралом Ю.Покровським був складений проект дислокації частин сухопутної оборони північно-західного району Чорного моря [13]. Згідно із цим проектом сухопутна оборона узбережжя розподілялася на три відділи (1-й - від Дністровського лиману до Сичівки, 2-й - охоплював район Очакова - Миколаєва і 3-й - район Станіславова - Херсона - Перекопа).

У даній статті розглянемо лише 1-й відділ сухопутної оборони, тобто район від Дністровського лиману до Сичівки, куди входила і Одеса. Цей відділ складався з управління (м.Одеса), 2-х артилерійських дільниць берегової оборони, полка морської піхоти, ескадрону морської кавалерії та різних допоміжних частин. Вищезгаданий проект віце-адмірала Ю.Покровського дозволяє більш детально розглянути склад і розташування перелічених частин.

ша артилерійська дільниця берегової оборони (від Сухого лиману