УДК 94 (477.72) "18/19" Волос О.В.

Пропаганда сільськогосподарських знань земськими установами на Херсонщині (80-ті роки XIX - початок XX ст.)

На початку 90-х рр. ХХ ст. зростає інтерес до історії земств у зв'язку з тим, що вони починають розглядатися як модель для системи місцевого самоврядування. Особлива увага приділяється дослідженню губернських та повітових земств, але в Україні інтерес до них проявився у значно меншій мірі, ніж у Росії. Коло проблем, що розглядаються, досить вузьке, воно обмежується питаннями культурно-просвітницької діяльності земств окремих регіонів України та земської освіти [1]. Деяку увагу приділено окремим проблемам економічної діяльності, соціальному складу цих установ [2]. Таким чином, українська історіографія земств поки що невелика і науковцям доцільно дослідити ще чимало питань. В зв'язку з цим автор поставив за мету розкрити діяльність Херсонського земства в галузі підвищення агрономічної культури населення регіону, зокрема організації пропаганди сільськогосподарських знань на Херсонщині в останні десятиліття ХІХ - на початку ХХ ст.

У 80-ті роки XIX століття земськими установами приділялася значна увага питанню поширення сільськогосподарських знань серед населення. Ця діяльність була характерна для більшості земств і мала такі основні напрямки: 1) відкриття та утримання земськими установами сільськогосподарських навчальних закладів різних типів; 2) організація та проведення курсів для різних категорій слухачів; 3) проведення читань та бесід з питань сільського господарства земським агрономічним персоналом; 4) пропаганда досягнень в галузі сільського господарства шляхом проведення екскурсій; 5) улаштування показових фруктових садів та городів при народних школах (переважно земських); 6) видавництво сільськогосподарської літератури; 7) відкриття та утримання музеїв, агрономічних бібліотек; 8) організація сільськогосподарських виставок; 9) консультаційна діяльність.

Херсонське губернське та повітові земства наприкінці XIX - початку XX століття займали в Росії перше місце з багатьох напрямків такої діяльності та були ініціаторами важливих починань в галузі сільського господарства. Пропаганда сільськогосподарських знань серед населення розпочалася ще тоді, коли земські управи на місцях стали запроваджувати агрономічні установи та склади з метою покращити розвиток сільського господарства. Але справа ускладнювалася відсутністю підготовленого агрономічного персоналу, який на місцях мав очолити таку роботу. Проблему, що назріла, земства вирішували шляхом відкриття спеціальних навчальних закладів, де здійснювали підготовку кадрів для сільського господарства.

Найбільш чисельну категорію складали сільськогосподарські школи, які утримувалися земствами, або при значній їх участі. Такі навчальні заклади були різних типів: 1) школи з курсом середніх навчальних закладів; 2) нижчі школи першого та другого розрядів; 3) школи, що вели підготовку спеціалістів з окремих галузей сільського господарства; 4) "четверті відділення" при початкових школах.

Херсонська губернія на початку XX ст. була на третьому місці в Росії за витратами на сільськогосподарську освіту, асигнувавши на цю справу 121 тис. руб. [3]. Із всіх витрат на сільське господарство, витрати на поширення сільськогосподарських знань становили майже 25%. Першими були відкриті нижчі сільськогосподарські школи, оскільки більшість земців вважали, що тільки таким шляхом можна досягти певних результатів у пропаганді знань.

Серед земств Росії Херсонське було першим, яке у 1874 р. відкрило земську сільськогосподарську школу в передмісті Херсона, яка мала підготувати спеціалістів з сільського господарства для служби в земських управах та інструкторів з сільськогосподарської техніки. На базі школи передбачалося створити показове господарство, яке б відповідало технічним досягненням часу та на базі якого проводились би практичні заняття.

До 1883 року Херсонська сільськогосподарська школа була нижчим спеціальним закладом. Згідно із положенням про землеробські училища від 30 травня 1878 р. вона була реорганізована в середній навчальний заклад, в якому навчання тривало 6 років, а практику випускники проходили у приватних господарствах від 6 місяців до одного року.

Витрати губернського земства на утримання училища були значними і зростали щорічно, про що свідчать такі факти: у 1895 р. земська управа асигнувала 37700 руб. [4], в 1897 - 38150 руб. [5], в 1898 - 43575 руб. 18 коп. [6], в 1911 - 92311 руб., в тому числі від казни 10178 руб. [7].

Кількість учнів в училищі теж постійно зростала, в 1911 р. там було 119 вихованців [8], в 1916 - 187 учнів, в 1917 - 237 [9]. Розуміючи велику потребу в сільськогосподарській освіті серед населення краю, позачергова сесія губернських земських зборів 25 травня 1917 р. прийняла рішення про відкриття в училищі першого паралельного класу на 40 учнів. Для практичних занять при ньому на той час вже були: сільськогосподарська ферма, навчальна пасіка, оранжерея, розсадник кущів, декоративних і фруктових дерев, маточний сад, виноградник, город і шовководня. За часи діяльності цього навчального закладу в регіоні було підготовлено значну кількість спеціалістів з сільського господарства, які становили основний агрономічний персонал в губернії.

Крім середнього сільськогосподарського навчального закладу, земство в Херсонській губернії утримувало Ямчитську нижчу школу І розряду в м. Кривий Ріг. Вона була заснована в 1889 р. на основі Положення про нижчі сільськогосподарські школи, затвердженого 27 грудня 1883 р. Відкриваючи такого типу школи, земства намагалися забезпечити села спеціально підготовленими людьми, які б при матеріальній підтримці стали ініціаторами або найактивнішими в перебудові селянських господарств.

Вже через сім років школа мала велику популярність серед населення краю, в ній навчалися стипендіати земства та бажаючі,